Чорна акула (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорна акула
Чорна акула
Жанр бойовик, військовий фільм
РежисерВіталій Лукін
ПродюсерСергій Птічкін
СценаристСергій Птічкін
У головних
ролях		Востротін Валерій Олександровичd
ОператорВолодимир Архангельський
Ауреліус Яціневичюс
КомпозиторКирило Волков
Володимир Пожидаєв
КінокомпаніяКіностудія імені Горького
Моваросійська
КраїнаРосія
Рік1993
IMDbID 5140952

«Чорна аку́ла» — російський гостросюжетний пригодницький фільм 1993 року. Головний герой фільму — Ка-50, бойовий вертоліт Радянської Армії.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Англомовна журналістка міс Кетрін Нельсон на мікроавтобусі Інтурист у супроводі старших офіцерів Радянської Армії спостерігає показові виступи спецназу ГРУ у зимових умовах та захоплюється командиром майором Гусаровим. Одночасно їй вдається показати непогані навички стрілянини з автомата Калашникова. Далі показано сцену освячення зброї у храмі РПЦ, де Нельсон дарує Гусарову на згадку амулет у вигляді кулі. Тим часом у районі «золотого півмісяця» неподалік Кушки відбувається напад на колону солдатів Радянської Армії (згодом нападниками виявляються люди Карахана).

У наступному сюжеті двоє чоловіків (Гаррі та представник якоїсь «фірми») дивляться на моніторі JVC сюжет про вертоліт Ка-50, який називають «Ошуканцем» та «Оборотнем» («Вервольф»). «Ми недооцінюємо росіян», каже Гаррі. На «високогірному випробувальному полігоні» в Середній Азії генеральний конструктор повідомляє льотчику-випробувачу рішення про намір випробувати вертоліт у бою. Вертоліт «без розпізнавальних знаків» бере участь в операціях спецназу (операцією курує полковник ГРУ Аскеров) зі знищення «караванів з наркотиками» та підпільного заводу з їхнього виробництва. Кетрін Нельсон заради гарячого репортажу хоче вирушити до Афганістану, але рейнджер Грегорі Грін, що п'є з нею кави, відповідає відмовою. Тоді вона повідомляє, що їде до Карахана. Грегорі Грін та його група «Іскандер» діє проти Карахана, тому що героїн («біла смерть», «щоб страчувати невірних») починає поширюватися і в США.

Хмари над місцевим магнатом Караханом густішають. Один із місцевих старійшин Надір-Ходжа проклинає його підручного Керіма і заявляє, що «в джихаді немає місця силам пекла» та «Аллах спопелить ваше жахливе гніздо». Після цього Ка-50 радіомаяком знищує дім з наркоторговцями. Майор Грін на мікроавтобусі Toyota приїжджає в гості до Карахана, але його цікавить таємний завод із виробництва наркотиків. Група Гусарова має схожу місію. У районі заводу опиняється журналістка Нельсон зі своєю камерою. Гусаров наводить Ка-50 на завод, але отримує поранення від моджахедів. Йому допомагає журналістка Нельсон і рейнджер Грін, у якого загін вступив у перестрілку з людьми Карахана. Карахан полетів на гвинтокрилі Мі-24, але його наздоганяє всюдисущий Ка-50.

Ролі

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Зйомки та залучені ресурси

[ред. | ред. код]

Під час підготовки до зйомок британська військова журналістка Кері Скофілд (Carey Schofield) наприкінці 80-х приїжджала до 387-го окремого парашутно-десантного полку. У розташуванні полку десантники влаштували закордонній гості показові виступи, з ними ж вона їздила до альпіністського табору, збирала десантні жарти та історії.[1]

Зйомки проходили в період розпаду Радянського Союзу в 15-й бригаді спецназу, (тоді ще не увійшла до складу Збройних сил Узбекистану і практично повністю укомплектована росіянами, українцями та молдаванами[2]). Дозвіл на зйомки фільму давав особисто Міністр оборони Республіки Узбекистан генерал-полковник Рустам Ахмедов, який надалі постійно тримав знімальний процес під особистим контролем.

Ресурсів та боєприпасів для фільму не шкодували. Деякі епізоди знімали з бойовою стріляниною, використовували бойові вибухові речовини замість піротехніки, яка зазвичай використовується для кінозйомок. Більшість трюків виконували задіяні у зйомках бійці підрозділів спеціального призначення.[3]

Озвучували стрічку вже інші актори, бо головні герої поїхали воювати.[3]

У зйомках в Узбекистані окрім 15-ї бригади спецназу брали участь дислоковані в Чирчику 467-й окремий навчальний полк спецназу (раніше готував рядовий склад для війни в Афганістані), 399-й вертолітний полк, а також бронетехніка від Ташкентського вищого загальновійськового командного училища.

Сценарій змінювався на ходу з урахуванням досвіду бойових дій. Початковий сценарій зберігся менш ніж наполовину.[3] Режисер фільму Віталій Лукін:

Вперше гелікоптерне об'єднання «Камов» замовило ігрову картину про себе, вперше «героїню» грає сама «Чорна акула» (так прозвали американці наш бойовий атакуючий супервертоліт Ка-50), вперше в ігровій картині грає професійний військовий такого рангу як Герой Радянського Союзу, генерал-майор Валерій Востротін, а американську кореспондентку — американська журналістка Кароліна Скофілд. І, взагалі, якщо американці мають «Блакитний грім», то чому б нам не мати «Чорну акулу»?

Пілотував Ка-50 Дмитро Автухов — той же, хто вперше демонстрував цю машину світу в Ле-Буржі в 1993.[4]

У зйомках також брав участь Володимир Квачков як консультант і як виконавець епізодичної ролі. Також у титрах вказані О. В. Мусієнко (полковник спецназу ГРУ) та О. Чубаров (генерал-майор ГРУ у відставці) — офіцери 15-ї бригади.

У ролі інструктора з рукопашного бою капітана Расторгуєва знявся творець слов'яно-горицької боротьби Бєлов Олександр Костянтинович (Селідор), який показує кілька прийомів цього різновиду рукопашного бою у фільмі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Чёрная акула» // Десантура.ру
  2. ↑ 15-я бригада Спецназа только в 1994—1995 годах окончательно перешла в состав Вооружённых сил Узбекистана. До этого времени она фактически находилась под юрисдикцией России, хотя юридически была передана Узбекистану еще в июле 1992 года.
  3. ↑ а б в «Черная акула» // Десантура.ру
  4. ↑ В Ле Бурже завершил свою работу 50-й международный авиакосмический салон Paris Air Show-2013
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорна_акула_(фільм)