Ян Нальборчик
| Ян Юліуш Нальборчик | |
| пол. Jan Juliusz Nalborczyk | |
 1910-1920-ті | |
| Ім'я при народженні | Ян Юліуш |
|---|---|
| Народився | 16 лютого 1870 Краків |
| Помер | 1940 Львів |
| Національність | поляк |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина→ СРСР
|
| Жанр | портрет |
| Навчання | Краківська школа образотворчих мистецтв |
| Напрямок | академізм, неокласицизм, Віденська сецесія |
| Працював у містах | Львів |
Ян Ю́ліуш Нальбо́рчик (пол. Jan Juliusz Nalborczyk; *16 лютого 1870— †1940) — польський і український скульптор і педагог.
Народився 16 лютого 1870 року у Кракові.
З 1884 по 1888 рік — навчався у Краківській школі образотворчих мистецтв. З 1891 по 1893 — у Віденській академії мистецтв.
Працював у Школі дерев'яного промислу в Закопаному. У 1908 році — оселився у Львові. Від 1 вересня того ж року — викладав скульптуру у львівській Державній промисловій школі.
Від 1911 року — викладав скульптурний орнамент у Львівській політехніці.
У 1930 році входив до складу журі конкурсу на проєкт пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові[1].
На початку 1930-х очолював Львівську школу декоративних мистецтв і мистецького промислу (колишній мистецький відділ Промислової школи)[2].
Убитий НКВС у 1940 році в тюрмі на Лонцького.
До 1914 року — працював портретистом.
Дотримувався традицій академізму, часом звертаючись до неокласицизму та сецесії. Більшість робіт створив до Першої світової війни.
- Пам'ятник Титусу Халубінському в Закопаному (1903).
- Погруддя Володимира Дідушицького. Гіпсовий відливок знаходиться у Львівській галереї мистецтв, бронзовий — у Природознавчому музеї (1903).
- Рельєф із портретом архітектора Адольфа Віктора Вайсса (1910, гіпс).
- Гіпсове погруддя — конкурсний проєкт майбутнього пам'ятника Юліанові Захаревичу. Здобув другу нагороду.
- Проєкт пам'ятника (погруддя) Анджею Потоцькому. Відзначений нагородою на конкурсі проєктів 1910 року, хоч був присланий поза конкурсом[3].
- Третя нагорода за конкурсний проєкт пам'ятника Францішеку Смольці (1911, спільно з архітектором Вітольдом Мінкевичем).
- Бронзова медаль Крайового управління за найкращі вироби ремісництва із зображенням алегорій Промисловості і Освіти (1911, Музей медальєрного мистецтва у Вроцлаві).
- Гіпсове погруддя Владислава Клапковського (1913).
- Сецесійна плакета «Фридерик Шопен» (1912). Гіпсовий відливок знаходиться у Львівській галереї мистецтв, а бронзовий — у Національному музеї у Варшаві.
- Сецесійна композиція-рельєф «Дафна і схід сонця» (бл. 1913—1916, гіпс).
- Липова статуя лицаря, вирізьблена 1916 року, призначена для збирання пожертв на військові цілі, розміщена у спеціальному павільйоні, спроєктованому Вітольдом Долинським, розміщеному на Гетьманських валах (нині проспект Свободи). Статуя зберігається у Львівському історичному музеї.
- Бронзове погруддя ректора Львівської політехніки і завідувача кафедри геодезії професора Каспара Вайґеля (1930).
- Бронзовий медальйон із зображенням архітектора Вітольда Мінкевича (1934).
- Бронзове погруддя генерала Болеслава Поповича (1934).
- Портретний медальйон на надгробку композитора Яна Галла на Личаківському цвинтарі (1935).
- Надгробний пам'ятник родини Трушковських і Закрейсів на Личаківський цвинтар (змонтований 1937 року).
- Участь у виготовлені вівтарів парафіяльного костелу в Закопаному, спільно з Войцехом Бжегою. Автор проєкту — Станіслав Віткевич[4].
- ↑ Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
- ↑ Jackowowa M. Lwowska Szkoła Sztuk Zdobniczych oraz Przenmysłu Artystycznego // Barwa i Rysunek (dodatek do «Gazety Malarskiej»). — 1932. — № 4. — S. 25—26.
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu ścisłego na projekt pomnika Andrzeja Potockiego we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 126.
- ↑ Jabłoński W. O stylu Zakopiańskim // Architekt. — 1902. — № 10. — S. 126.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 226—227. — ISBN 978-83-7543-009-7.
