2-02-73
2-02-73 — типовий проєкт цегляної школи на 920 учнів. Розроблений інститутом Діпромісто (м. Київ) на чолі з Йосипом Каракісом, архітектори Г. Зуєв і Н. Г. Савченко і затверджений у 1957. Школи за проєктом будувалися до середини 1960-х у Росії, Україні, Білорусі й Естонії.[1]
Триповерхова будівля із симетричним фасадом на 13 кроків вікон. Пізнаваною рисою є 7 вищих за інші вікон третього поверху, за якими розміщується актова зала. План несиметричний С-образний; крило з парадним входом має довжину 39,6 м і ширину 16 м; праворуч від нього крило з класами шириною 9,6 м і довжиною 67,8 м або 22 кроки вікон (2-й крок — вікна сходів); далі двоповерхове крило 10×33,8 м із майстернями та спортзалом. Висота поверхів 3,6 м; поверху з актовою залою — 4,5 м. Висота цоколю 0,9 м. Просвіт колон 6,6 + 3,2 + 6,6 м. Дах чотирисхилий, висота гребня у найвищий точці 16,9 м.[2]
-
Воскресенка, спецшкола-інтернат № 18 для глухих, 1960
-
Воскресенка, школа № 180, 1960
-
Воскресенка, школа № 184, 1961
-
Воскресенка, школа № 184, спальний корпус займає початкова школа і музикальна школа № 13, 1961
-
Чоколівка, школа № 166, 1960
-
Чоколівка, вечірня школа № 3 і навчально-реабілітаційний центр № 17
-
Чоколівка, гімназія № 178
-
Сирець, школа № 169, 1961
-
Сирець, інтернат № 20 для туберкульозних, 1961
-
Нова Дарниця, школа № 160, 1963, добудована
-
Відрадний, спортивний ліцей, 1962
-
Відрадний, 7-й корпус НАУ, Факультет міжнародних відносин
-
Відрадний, медичний коледж, 1965
-
Дарниця, школа № 146
-
Печерськ, школа № 181, 1963
-
Голосіїв, спецшкола № 9 для слабочуючих
-
Нивки, Інститут соціології НПУ ім. Драгоманова
-
Пріорка, школа-інтернат № 22
-
Червоний хутір, школа № 113
-
школа-інтернат № 10
-
Костянтинівка, школа-ліцей № 11, колишній інтернат № 2, 1960
-
Донецьк, школа № 13, 1961
-
Краматорськ, школа № 23, 1961
-
Кременчук, школа № 18, 1961
-
Авдіївка, школа № 6, 1962, зруйнована Росією
-
Слов'янськ, інтернат № 1, 1961—1962
-
Одеса, Курсаки, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, колишній інтернат № 4
-
Суми, школа № 3, 1962
-
Боярка, ліцей «Лідер», колишня школа № 3, 1960–1962
-
Естонія, Сілламяе, 1963
-
Нова Каховка, інтернат № 1
-
2-й корпус Донецького національного університету, 1965 – 4-поверховий
Часто будівля проєкту 2-02-73 була навчальним корпусом при інтернатах, спальним корпусом був проєкт 2-02-99, що було розроблено в 1958 в інституті Діпромісто, архітектори Й. Каракіс, Н. Савченко й А. Волненко.[3] Являє собою прямокутну в пляні чотириповерхову будівлю шириною в 5 кроків вікон. По довгій стороні наступні крокі: 1 вузьке вікно, 2 широких, 1 вузьке вікно сходів, 3 широких, 1 вузьке сходів, 2 широких, 1 вузьке. Всі фасади симетричні і протилежні однакові.
-
Київ, Воскресенка, початкова школа і музикальна школа № 13, 1961
-
Київ, Воскресенка, спецшкола-інтернат № 26 для слаборозвинутих
-
Київ, Воскресенка, старий корпус шкіл № 180 і 120
-
Київ, Сирець, спальний корпус інтернату № 20 для туберкульозних, 1961
-
Київ, Нивки, дитячо-юнацький заклад «Барвіночок»
-
Київ, Пріорка, інтернат № 22
-
Київ, школа-інтернат № 10
-
Київ, Відрадний, Авіакосмічний ліцей НАУ, 1965
-
Слов'янськ, спальний корпус інтернату № 1, 1961—1962
Проєкт школи на 960 учнів, розроблений у 1960 в Діпромісті на основі 2-02-73. Відрізняється крилом парадного входу із головною фасадою, що має 10 кроків однакових на усіх поверхах вікон, і кутом із довгим крилом, де переставлені сходи, туалет і доданий 7-й кляс.[4] Школи за проєктом побудовані в Україні та Росії.[5]