HMS Martin (G44)
| HMS «Мартін» (G44) | ||
|---|---|---|
| HMS Martin (G44)
| ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «M» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| На честь | тринадцятий корабель флоту на ім'я «Мартін» | |
| Корабельня | Vickers-Armstrongs, Ньюкасл-апон-Тайн | |
| Первинна вартість | £ 457 512 | |
| Замовлено | 7 липня 1939 | |
| Закладено | 23 жовтня 1939 | |
| Спущено на воду | 12 грудня 1940 | |
| Введено в експлуатацію | 4 серпня 1942 | |
| На службі | 1942 | |
| Загибель | 10 листопада 1942 року потоплений німецьким підводним човном U-431 в Середземному морі північніше Алжира | |
| Нагороди | 2 бойових відзнаки[Прим. 1][1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Арктичні конвої * Конвой PQ 15 * Конвой QP 11 * Конвой PQ 16 * Конвой PQ 17 * Конвой QP 13 * Конвой PQ 18 * Конвой QP 14 Середземномор'я Операція «Смолоскип» | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 920 тонн (стандартна) 2 769 тонн (повна) | |
| Довжина | 110,4 м | |
| Ширина | 11,3 м | |
| Висота | 4,3 м | |
| Осадка | 3,0 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Admiralty | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 48 000 к.с. | |
| Швидкість | 36 вузлів (67 км/год) | |
| Дальність плавання | 5 500 миль (10 186 км) на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 190 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 6 (3 × 2) × 120-мм універсальних гармат Mk XI | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 (1 × 4) × 533-мм торпедних апарати 42 глибинних бомби | |
| Зенітне озброєння | 1 × 102-мм універсальна гармата QF 4 inch Mk V 4 (1 × 4) × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark VIII 2 × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон» 12 (2 × 4; 2 × 2) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50 | |
«Мартін» (англ. HMS Martin (G44) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «M» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
Ескадрений міноносець «Мартін» був закладений 23 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Ньюкасл-апон-Тайні. 12 грудня 1940 року він був спущений на воду, а 4 серпня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Корабель нетривалий час брав активну участь у бойових діях на морі за часів Другої світової війни, бився у Північній Атлантиці, супроводжував арктичні конвої.
10 листопада 1942 року під час проведення операції «Смолоскип» потоплений німецьким підводним човном U-431 в Середземному морі північніше алжирського узбережжя.
За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель відзначений двома бойовими відзнаками[1].
29 квітня «Мартін» діяв у супроводі конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням адмірала Д.Тові[Прим. 2].
З 23 по 31 травня 1942 року «Мартін» входив до сил ескорту конвою PQ 16[Прим. 3], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) від берегів Ісландії до Мурманська зі стратегічними вантажами і військовою технікою із США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[2].
Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[3].
Наприкінці червня 1942 року корабель увійшов до складу сил далекого ескорту конвою PQ 17[Прим. 4], який прямував з Ісландії до Архангельська, а згодом повертався з конвоєм QP 13 до Рейк'явіка[1]. 4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!», а супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася неточною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна із складу конвою були потоплені.
7 липня есмінець прибув із суднами конвою QP 13 до Рейк'явіка.
29 серпня 1942 року група есмінців повернулась до Англії, і «Мартін» включили до ескорту конвоїв PQ 18[Прим. 5] та зворотного QP 14[Прим. 6], що доставляв за програмами ленд-лізу озброєння, військову техніку і важливі матеріали та майно до Радянського Союзу. У цілому конвой втратив шість кораблів та суден, тільки один U-435 встиг потопити чотири союзних судна.
1 листопада 1942 року ескадрений міноносець «Мартін» вийшов з Гібралтару на прикриття ударного угруповання від з'єднання "H" для підтримки висадки морського десанту на півночі Африки. До складу угруповання входили авіаносці «Вікторіос», «Евенджер», «Байтер» та «Дешер», лінійні кораблі «Герцог Йоркський», «Нельсон» та «Родні», лінійний крейсер «Рінаун», крейсери «Шеффілд» та «Аргонавт».
10 листопада 1942 року під час забезпечення дій флоту в Середземному морі північніше Алжира есмінець «Мартін» був атакований та потоплений німецьким підводним човном U-431 під командуванням капітан-лейтенанта В.Доммеса. З усього екіпажу тільки 4 офіцери та 59 матросів були врятовані з місця події есмінцем «Квентін».
- HMS Echo (H23)
- HMS Brilliant (H84)
- HMS Impulsive (D11)
- HMCS Athabaskan (R79)
- Ескадрені міноносці типу C та D
- Ескадрені міноносці типу «I»
- Список ескадрених міноносців ВМС Великої Британії
- HMS Martin (G 44). на uboat.net. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 26 лютого 2018. (англ.)
- HMS MARTIN (G 44) - M-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 26 лютого 2018. (англ.)
- HMS MARTIN G44 [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- HMS Martin (G44) [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- English, John (2001). Afridi to Nizam: British Fleet Destroyers 1937–43. Gravesend, Kent: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9.
- Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6.
- March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555.
- Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Виноски
- ↑ 2 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за арктичні конвої (1942), за кампанію в Північній Африці (1942).
- ↑ Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартін», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», норвезькі «Сент-Олбанс», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», підводний човен «Уредд», тральщики, корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- ↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартін», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- ↑ До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: британські «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартін», «Онслот», «Онслоу» та американські «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».
- ↑ До складу далекого ескорту конвою PQ 18 входили: крейсер «Сцилла» і 16 есмінців «Ашанті», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Ескімо», «Сомалі», «Тартар», «Марна», «Мартін», «Мілн», «Метеор», «Фокнор», «Фьюрї», «Інтрепід», «Імпульсів».
- ↑ До складу ескорту QP 14 входили: 2 лінкори «Герцог Йоркський» і «Енсон», ескортний авіаносець «Евенджер», 4 важкі крейсери: «Камберленд», «Лондон», «Норфолк», «Саффолк», 3 легкі крейсери: «Джамайка», «Сцилла», «Шеффілд», 32 есмінці: «Ашанті», «Амазон», «Бланкні», «Брахам», «Бульдог», «Ковдрей», «Еко», «Екліпс», «Ескімо», «Фокнор», «Фьюрї», «Інтрепід», «Імпульсів», «Кеппель», «Маккей», «Марна», «Міддлтон», «Мілн», «Метеор», «Монтроз», «Оклі», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Сомалі», «Тартар», «Вітленд», «Веномос», «Вілтон», «Віндзор», «Ворчестер».
- Джерела
- ↑ Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 1 березня 2018.
- ↑ Arctic Convoys. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 1 березня 2018.
Королівські ВМС Великої Британії |
|   | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| ||||||
Попередній тип: «Хант» → Наступний тип: «O та P»
* жирним кольором виділені лідери ескадрених міноносців кожного типу | ||||||
