Перейти до вмісту

Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

спадкових володінь. Це пояснювалось економічними мотивами: створювався єдиний господарський комплекс, спрощувалася система контролю.

Королівські маєтки, ще знаходилися в шляхетському держанні, переважно перебували в руках великої шляхти та магнатів і були складовою частиною феодального землеволодіння. Їх частка складала майже 70% королівських поселень повіту (39).

В держанні дрібної і середньої шляхти було всього 17 поселень, або близько 30% королівських посесорських маєтків. У її володіннях прослідковується процес частішої зміни власників, що свідчить про нестійкі позиції цієї категорії шляхти. Зустрічаються випадки, коли два села орендують одночасно два власники, причому кожне з сіл поділене між ними на дві частини. Це пояснюється тим, що різні села мали не однакову кількість підданих і, відповідно, приносили різний прибуток. Правда, це відноситься лише до тієї групи поселень, в яких були одні й ті самі землевласники. Так, села Висинічани і Карпівці "тримали" Сутковський і Претвич[1]. В люстрації зазначалося: "Пан Претвич, боячись ліквідації своєї держави, бо листа оригінального не зміг дістати, допустив в свою частину села люстрацію"[2].

В такий спосіб володіли селами Клюїнці і Сорока Катерина Карапчеєвська і Флоріан Пясецький[3]. На відміну від інших, вони у 1568 р. на теребовельських земських рочках ліквідували записані за ними суми і вважали села своїми дідичними[4]

На шляхту, кожий представник якої володів двома королівськими поселеннями, припадало 8 сіл повіту, що склало 14,3% від усіх королівщин.

Сіма селами управляли по одному землевласнику. Місто Тернопіль, засноване 1540 р., було віддане "держати" Яну Тарнавському, а з 1564 р. — князям Острозьким[5].

Експлуатуючи королівщини, шляхта іноді засновувала на їх території нові поселення, здаючи в оренду без дозволу короля його маєтки. Ймовірно, тут слід говорити не про розширення шляхетського держання королівщин, а про вигідні форми їх "держання“. Однак королівська влада не відносилася лояльно до таких дій. Так, село Мшана, засноване теребовельським старостою у

  1. Жерела.-T. 1.- С 151-152.
  2. Там же.
  3. ЦДІАЛ. - Ф. 17. - On. 1. - Од. зб. 7. - Арк. 206.
  4. Жерела. - Т. 7. - С. 130-131.
  5. Там же. - С. 149.