токувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	току́ю	токува́в токува́ла	токува́тиму	—
Ти	току́єш	токува́в токува́ла	токува́тимеш	току́й
Він Вона Воно	току́є	токува́в токува́ла токува́ло	токува́тиме	—
Ми	току́єм(о)	токува́ли	токува́тимем(о)	току́ймо
Ви	току́єте	токува́ли	токува́тимете	току́йте
Вони	току́ють	токува́ли	токува́тимуть	—
Дієприсл. теп. ч.	току́ючи
Дієприсл. мин. ч.	токува́вши
Пас. дієприкм.	токо́ваний
Безос. форма	токо́вано
Склад. майб. ч.	буду/будеш… токува́ти

то-ку-ва́-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне (парадигма дієвідміни 7 ОО2 F; тип дієвідміни 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ток-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [tɔkʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. особливим криком, що супроводжується відповідними рухами, підкликати самок (про самців глухарів тощо). ◆ немає прикладів застосування.
2. цокати, стукати. ◆ немає прикладів застосування.
3. литися, струмувати (про рідину). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: токування

Етимологія

Від ?

Переклад

особливим криком, що супроводжується відповідними рухами, підкликати самок
Російськаru: токовать (ru)

цокати, стукати

литися, струмувати

Джерела

• Словник УЛІФ: токувати