Дідим Сліпець
| Дідим Сліпець | |
|---|---|
 | |
| У миру: | дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός араб. ديديموس الضرير |
| Народився | 312 Александрія, Римська імперія |
| Помер | 398 Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Східна Римська імперія |
| Шанується | Коптська православна церква |
| У лику | святий |
| День пам'яті | 18 жовтня |
Дідим Сліпець (дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός, Дідим Олександрійський; бл. 312—398) — грецький християнський письменник, богослов, представник олександрійської богословської школи. Був захисником вчення Орігена, якого називав «великим вчителем Церкви після апостолів»[1].
Дідим осліп в 5-річному віці, але зміг освоїти абетку за допомогою об'ємних дерев'яних букв і здобув освіту[2]. Твори Дідима були втрачені під час гонінь на орігенистів і дійшли до нас лише в уривках. У 1941 році в Турі був знайдений папірус із записом його бесід[3]. Відомі його коментарі на наступні книги Біблії: Буття, Екклезіаст, Псалтир, книга Йова, 1-ше послання до Коринтян.
До догматичних творів Дідима належать: Три книги про Святу Трійцю, Трактат про Святого Духа і Трактат проти маніхеїв. Твори Дідима включені в 39-й том Patrologia Graeca. Коптська православна церква шанує Дідима як святого[4].
Текст Дідима про Святого Духа (лат. De Spiritu Sancto бл. 381 р.) зберігся в латинському перекладі Єроніма Стридонського[5]. Цей текст, поряд із текстами Василя Великого, вплинув на вчення про Святого Духа в Амвросія Медіоланського, який, своєю чергою, вплинув на тринітарне богослов'я Августина[6]. Традиційно вважають, що De Spiritu Sancto містить деякі пасажі, які надалі використовуються для підтримки більш пізнього вчення латинських Отців пропоходження Духа від Отця і Сина[7]
|
не від якоїсь іншої сутністі є Дух Святий, тільки від тієї, яка подається Сином | 
|
Засуджений як єретик на П'ятому і Шостому Вселенських Соборах[8].
На Латеранському соборі 649 року на всі твори Дідима була накладена анафема, також були анафематствовані ті, хто не бажає анафематствовати і відкинути роботи на захист Дідима:
Якщо хто не відкидає і, в згоді зі Святими Отцями, з нами і з вірою, не анатематствує душею і устами всіх тих, кого свята, католична і апостольська Божа Церква (тобто п'ять Вселенських Соборів і все одностайні визнані ним Отці Церкви) відкинула і анатематствувала разом з їх писаннями, до самої останнього рядка, як нечестивих єретиків, а саме: […] Орігена, Дідима, Евагрія і всіх інших єретиків разом узятих […]. Так ось, якщо хто не відкидає і не анатематствує нечестиве вчення їх єресі і те, що було нечестиво написано ким би то не було в їх користь або в їх захист, так само як і самих згаданих єретиків […]: такій людині нехай буде анатема[9].
- ↑ Ориген, св. Григорий Нисский и Исаак Сирин. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ Античная цивилизация и судьба человека с отклонениями в развитии // Малофеев Н. Н. Специальное образование в России и за рубежом М.: Печатный двор, 1996 С. 14-20
- ↑ Дидим Слепой. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ Coptic Orthodox Church Centre [Архівовано 2007-07-12 у Wayback Machine.] [недоступне посилання] (англ.)
- ↑ PG 39, 1063, Dydimi, Liber de Spiritu Sancto. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ Yves Congar, St. Augustine’s Theology of the Holy Trinity. Архів оригіналу за 31 жовтня 2010. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ The Filioque: History of a Doctrinal Controversy, p. 36-37. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.
- ↑ Деяния Вселенских Соборов, изданныя в русском переводе при Казанской Духовной Академии. — Т. 6. — 3-е изд. — Казань: Казанская Духовная Академия, 1908. — 308 с., деяние 18-е, с. 219
- ↑ Ж.-К. Ларше. Христологический вопрос. По поводу проекта соединения Православной Церкви с Дохалкидонскими Церквами: нерешенные богословские и экклезиологические проблемы (пер. с франц. иеромонаха Саввы (Тутунова)) // Богословские труды, 41. С. 175—176
- Дідім Александрійський // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 162. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Біографія, бібліографія праць автора і бібліографія робіт про автора на науковому богословському порталі Богослов. РУ
- Д. В. Зайцев. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2007. — Т. 8. Григорьев — Динамика. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-338-5. (рос.)
- Михайлов П. Б. Дідім Сліпий [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Православна енциклопедія. — М. : Церковно-науковий центр «Православна енциклопедія», 2007. — Т. XIV. — С. 677—686. — 752 с. — 39 000 екз. — ISBN 978-5-89572-024-0.
- Дідім, богослов // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. і 4 дод). — СПб., 1890—1907.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
