Заблудів
| Заблудів Zabłudów | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 53°01′ пн. ш. 23°20′ сх. д. / 53.017° пн. ш. 23.333° сх. д. | |||||
| Країна |
 Польща | ||||
| Регіон | Підляське воєводство | ||||
| Столиця для | Q11120933? (район Білорусі, колишня адміністративно-територіальна одиниця) | ||||
| Засновано | 1553 | ||||
| Площа | 14,3 км² | ||||
| Населення | ▬ 2 476 (2022) | ||||
| · густота | 171 (2008[1]) осіб/км² | ||||
| Телефонний код | (48) 85 | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | ||||
| Номери автомобілів | BIA | ||||
| GeoNames | 754331 | ||||
| OSM | ↑1745180 ·R (Ґміна Заблудів) | ||||
| SIMC | 0923578 | ||||
| Поштові індекси | 16-060 | ||||
| Міська влада | |||||
| Вебсайт | www.zabludow.pl | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Заблудів у Вікісховищі | |||||
Заблу́дів (пол. Zabłudów; біл. Заблудаў) — місто в північно-східній Польщі, у гміні Заблудів Білостоцького повіту Підляського воєводства. Центр гміни.
Розташоване на білорусько-українсько-польському прикордонні, за 20 км від Білостока, повітового центру. Площа 14,3 км²[2].
Засноване у XV столітті[2] представниками магнатського роду Ходкевичів, які переселилися з Київщини[3]. У 1553 році отримало магдебурзьке право[2].
У 1567—1568 роках у Заблудові на кошти гетьмана Великого князівства Литовського Григорія Ходкевича організована друкарня, де Іван Федоров і Петро Мстиславець, які після запровадження опричнини залишили Московське царство, у 1568—1569 роках видрукували «Заблудівське євангеліє» (перше друковане учительне євангеліє), а у 1570 році — псалтир із часословом. З XVI століття у місті почали поселятися євреї, які наприкінці XIX століття становили близько 60 % населення. У 1795—1807 роках входило до складу Пруссії, з 1807 року — до складу Російської імперії[2].
Станом на 1885 рік у містечку Заблудівської волості Білостоцького повіту Гродненської губернії мешкало 2698 осіб, існували православна церква, костел, синагога, 4 молитовних будинки, богодільня, фланельна фабрика, 2 шкіряних, винокурний, 4 маслобійних і 6 фарбових заводів, вітряний і 4 ручних млини, 44 лавки, 3 постоялих двори, 7 постоялих будинків, відбувалось 4 ярмарки на рік[4].
Зазнало значних втрат під час Другої світової війни. У 1975—1998 роках входило до складу Білостоцького воєводства[2].
У Заблудові та його околицях селилося українське населення, яке, проте, асимілювалось з численнішими білорусами, хоча ще у XX столітті деякі польські, російські і українські мовознавці відносили місцеві говірки до українського мовного масиву[3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[5][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1211 | 253 | 855 | 103 |
| Жінки | 1275 | 235 | 799 | 241 |
| Разом | 2486 | 488 | 1654 | 344 |
Станом на 1885 рік у містечку мешкало 2698 осіб[4].За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3772 осіб (1784 чоловічої статі та 1988 — жіночої), з яких , 2621 — юдейської, 974 — римо-католицької[7].
Серед архітектурних пам'яток — православна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1847–55)[2].
- Григорій Ходкевич — власник міста
- Іван Федоров — друкар.
- Гринь Іванович (? — ?) — український гравер та друкар кінця 16 століття.
-
Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці -
Каплиця Марії Магдалини -
Заблудське євангеліє -
Дерев'яна синагога (XVII століття), зруйнована під час Другої світової війни -
Костел святих Петра і Павла -
Каплиця Святого Роха
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б в г д е Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ а б Юрій Гаврилюк. Наші міста і села. Словник (ч. 4) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1995. — № 4 (20) (липень-серпень). — С. 24. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 6 листопада 2018. Процитовано 2018-11-06.
- ↑ а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-45. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- Гаврилюк Ю. Заблудів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Заблудово // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Zabłudów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 190. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заблудів
- Офіційний сайт гміни Заблудів [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |