Очікує на перевірку

Збиття Ан-26 під Луганськом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збиття Ан-26 у Луганській області
Загальні відомості
Дата  14 липня 2014
Час  12:30
Характер  Ураження ракетою «земля-повітря» ЗРК "Бук" з території Росії
Місце  Краснодонський район, Луганська область
Країна  Україна Україна
Координати  48°25′31″ пн. ш. 39°53′21″ сх. д. / 48.42528° пн. ш. 39.88917° сх. д. / 48.42528; 39.88917
Повітряне судно
Авіакомпанія 
 456 БрТрА ВПС України
Модель  Ан-26
Екіпаж  7+1
Вижило  6
Загинуло  2
Місце події на карті
Збиття Ан-26 під Луганськом (Україна)
Збиття Ан-26 під Луганськом
Зовнішні відеофайли
 Air defenders Ukraine на YouTube
Д/ф «Повітряні захисники України»

Збиття́ Ан-26 у Луга́нській області — атака 14 липня 2014 року на літак військово-транспортної авіації України Ан-26 Збройних сил України під час війни на сході України.

Незалежне розслідування встановило, що літак було збито на висоті 6500 м зенітним ракетним комплексом «Бук» Збройних сил РФ з російської території[1].

Передумови

[ред. | ред. код]

14 червня 2014 року, за місяць до подій, відбулося збиття Іл-76 у Луганську. Тоді Іл-76 був підбитий при спробі заходу на посадку у Луганський аеропорт.

У липні 2014 року українські війська здійснювали спробу взяти під контроль українсько-російський кордон для припинення постачання зброї та особового складу з Російської Федерації. Для цього українські сили розтягнулися вузькою смугою вздовж кордону і потребували забезпечення провізією, пальним та боєприпасами. Все необхідне їм доставлялося також повітряним способом через десантування вантажів з парашутом.

Перебіг подій

[ред. | ред. код]

Військовий транспортний літак Ан-26 прямував до Луганського аеропорту з водою, продуктами харчування для блокпостів та 7 членами екіпажу і одним супроводжуючим на борту.[2][3]

Зв'язок з літаком зник близько 12:30 за Києвом, — про це повідомив речник штабу Антитерористичної операції Владислав Селезньов. Цю ж інформацію підтвердив і речник РНБО Андрій Лисенко: «Причини втрати зв'язку встановлюються. Ймовірніше за все це збиття. Ведеться пошуково-рятувальна операція».

За уточненими даними на борту було 7 членів екіпажу та 1 супроводжуючий вантажу. Літак доставляв воду та харчі в підрозділи Сухопутних військ ЗСУ, які були відрізані від основних сил і перебували в оточенні у Краснодонському районі Луганської області.

Літак було збито приблизно за 5 км від російського кордону на висоті 6500 метрів. Попередньо вважалось, що керованою ракетою класу «повітря-повітря». Незалежний дослідник DajeyPetros, автор блогу Putin@War внаслідок аналізу фото- та відеоматеріалів довів, що літак було збито зенітним ракетним комплексом «Бук» Збройних сил РФ з російської території[1].

Унаслідок влучання лівий двигун та електрообладнання відмовили. Частина екіпажу встигла десантуватись, поки командир екіпажу Дмитро Майборода продовжував керувати ураженим літаком, утримуючи його від зривання в штопор, разом із командиром на борту залишився Дмитро Шкарбун. Літак впав поблизу села Давидо-Микільське.

Обидва пілоти загинули, ціною власного життя вони відвели літак від населеного пункту.[4][5]

Пошукова операція

[ред. | ред. код]

Щонайменше одна людина потрапила в полон  — десантник Сергій Мордвинов, що супроводжував вантаж. Його було звільнено 2 вересня, разом з ще 8-ма військовими — про це повідомив штаб АТО.[6]

Бортрадист понад добу виходив до своїх повз ворожі блокпости. Механіка (бортінженера) врятували та вивезли місцеві жителі, він пізніше вийшов на зв'язок.[7]

Щонайменше чотирьох членів екіпажу було врятовано Хмельницьким спецназом під час спецоперації одразу після падіння літака.[7]

Всього загинуло двоє членів екіпажу, їх поховали місцеві мешканці в одній могилі поруч із місцем катастрофи. Пізніше велись перемовини про передачу тіл родинам для перепоховання.[4]

Втрати

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • 6 грудня 2014 року, у День Збройних сил України, указом Президента України Дмитру Майбороді було посмертно присвоєно Звання Героя України. У повідомленні про нагородження зазначено, що літак Ан-26 14 липня було збито ракетою класу «повітря-повітря»[8].

У культурі

[ред. | ред. код]

Документальний фільм «Повітряні захисники» режисерів Дмитра Пономарьова та Руслана Панасюка, що розповідає про екіпаж літака Aн-26, збитого 14 липня 2014 року, посів перше місце серед документальних фільмів на VIII Варшавському фестивалі авіаційних фільмів FlyFilmFestival. Фільм демонструвався у Варшаві в квітні 2017 року. Також покази пройшли у Франції, Німеччині та Австрії.[9]

Сценарій українського художнього фільму «Мати апостолів» базується на катастрофі літака Ан-26.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Видеофакт: украинский Ан-26 был сбит с российской территории. InformNapalm (ru-RU) . 30 листопада 2014. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
  2. На борту збитого під Луганськом літака Ан-26 перебувало 8 осіб - Селезньов. ТСН.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
  3. В зоне АТО сбили украинский самолет АН-26 (рос.). Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 14 липня 2014. В зоне АТО сбили украинский самолет АН-26 (рос.)
  4. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Члена екіпажу збитого 14 липня Ан-26 звільнено з полону. УНІАН. 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  7. а б сегодня последние новости,Хмельницкий спецназ помогал летчикам выбраться из упавшего АН 26. YouTube. Nefyod Gavrenev. 16 липня 2014. Процитовано 19 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. Президент присвоїв звання Герой України військовим Олександру Петраківському і посмертно - Сергію Кривоносову та Дмитру Майбороді. Президент України. 6 грудня 2014. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  9. Український документальний фільм «Повітряні захисники» переміг на фестивалі у Варшаві. Громадське. 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 26 січня 2022.