Очікує на перевірку

Капацина Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Миколайович Капацина
Народився13 січня 1956(1956-01-13) (68 років)
Первомайськ, Миколаївська область
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Нагороди
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня
Заслужений працівник транспорту України
Заслужений працівник транспорту України

Васи́ль Микола́йович Капаци́на (нар. 13 січня 1956(19560113), Первомайськ, Миколаївська область) — екс-начальник Миколаївського морського торговельного порту (2005—2010). Заслужений працівник транспорту України. Почесний громадянин міста Первомайська. З грудня 2018 року власник суднобудівного та судноремонтного заводу «Океан», який придбав на публічному аукціоні після того, як підприємство пройшло процедуру банкрутства.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 січня 1956(19560113) року в місті Первомайську Миколаївської області.

Закінчив Первомайську середню школу № 11 у 1973 році. Того ж року вступив, а у червні 1978 року закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.

Після закінчення інституту до призова у лави Збройних Сил СРСР працював інженером лабораторії надійності Алма-Атинської залізниці.

З листопада 1978 по травень 1980 року проходив дійсну військову службу в Радянській Армії.

З серпня 1980 до травня 1982 року працював інженером, згодом — заступником начальника локомотивного депо Миколаєва.

У 1982—1995 роках проходив службу на офіцерських посадах у органах КДБ-СБУ. Всі ці роки займався транспортним напрямком.[2]

У грудні 1995 році разом з партнерами створив логістичну компанію  «Пасифік мерітайм». До 2005 року працював як фінансовий директор підприємства. За ці роки компанія отримала міжнародну сертифікацію та була неодноразово визнана однією із провідних морських компаній України.[2] Одночасно з цим у 2000—2002 роках заочно закінчив Одеський державний морський університет.

З 12 липня 2005[3] року — начальник Миколаївського морського торговельного порту. 10 серпня 2010 року відсторонений від обов'язків начальника порту за політичними мотивами і у зв'язку зі зміною влади в країні, в у вересні того ж року він був звільнений «за домовленістю сторін»[4]. Василь Капацина призначений радником міністра транспорту і зв'язку України.

У 2011 році заснував Благодійний фонд свого імені, того ж року обраний головою правління Миколаївської громадської організації «Дніпро-Бузька асоціація морського бізнесу», яка представляє десятки морських підприємств Миколаївського морського регіону.

У 2013 році призначений головою Наглядової ради ТОВ «Компанія „Український будівельник“». Це підприємство займається реалізацією інвестиційних проектів з будівництва морських терміналів, у тому числі будували найбільший термінал транснаціональних компаній Bunge та COFCO Group.

У грудні 2018 року компанія Капацини «Торговий дім Аннона» придбала на публічному аукціоні судоремонтний та суднобудівний завод «Океан» 122,195 млн грн, погасивши кредиторську заборгованість, яка накопичилась за часи попереднього власника.[5]

З 2019 року як єдиний акціонер «Океану» інвестує в відновлення виробничих циклів та  бізнес-процесів на підприємстві, вкладає кошти у модернізацію обладнання.[6][7] За 2019 рік на підприємство з за кордону повернулось 150 спеціалістів.[8]  

Меценатська діяльність

[ред. | ред. код]

Тривалий час надавав постійну матеріальну допомогу православній громаді Московського патріархату міста Первомайська. За його сприяння було проведено реставрацію Покровської церкви на Богополі Московського патріархату, побудована Свято-Варваринська церква Московського патріархату у мікрорайоні Фрегат, дзвіниця і закуплено дзвони. До 1000-річчя Різдва Христового у центрі міста було споруджено і освячено Величний Хрест.

Коштом створеного Благодійного фонду Василя Капацини на території Миколаївського морського порту було збудовано каплицю Святого Миколая Чудотворця Московського патріархату, каплицю святого Іоанна Московського патріархату в Первомайську, встановлено пам'ятний знак загиблим міліціонерам, встановлено дзвіницю на Свято-Михайлівському храмі Московського патріархату Первомайська.

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

З церковного боку Священноначалієм Церкви Московського патріархату В. М. Капацину нагороджено орденом Князя Володимира.

Також удостоєний нагороди «За заслуги перед містом Миколаїв».

Замах і його виконавці

[ред. | ред. код]

5 листопада 2007 року на В. М. Капацину та його дружину, що повертались з театру, було здійснено збройний напад. Невідомі обслріляли службовий автомобіль «Lexus» з подружжям Капацин біля їх будинку на Вавраровці з автоматичної зброї. Внаслідок замаху В. М. Капацина отримав легкі поранення у спину, стегно, гомілку й був прооперований у лікарні швидкої медичної допомоги Миколаєва.

У ході міліцейського розслідування організатором замаху визнаний колишній компаньйон В. М. Капацини. За рішенням суду організатор замаху отримав 11 років ув'язнення, його син — 10 років, четверо виконавців — від 5 до 9 років.[11]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2014 році балотувався кандидатом у народні депутати Верховної Ради України по мажоритарному виборчому окрузі № 132 (м. Первомайськ)[12]. За результатами підрахунку голосів отримав 34,38 % голосів виборців, посів друге місце, поступившись Аркадію Корнацькому (34.82 %)[13][14][15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Суд підтвердив законність аукціону, на якому власником заводу "Океан" став екс-начальник Миколаївського морпорту Капацина. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  2. а б Клименко, Наталія (11-18.2014). Василь Капацина: «Йду на вибори, щоб захистити людей» (PDF). Рідне прибужжя (українською) . Процитовано 09-03-2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. [Николаевский морской порт (Украина) возглавил Василий Капацина(рос.). Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 18 червня 2013. Николаевский морской порт (Украина) возглавил Василий Капацина(рос.)]
  4. Ассоциация «Союз портовых операторов»(рос.). Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 18 червня 2013.
  5. Глава комитета кредиторов НСЗ "Океан" купил его целостный имущественный комплекс на аукционе за 122,2 млн грн. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  6. Завод "Океан" виконав модернізацію турецького судна. Національний Промисловий Портал (укр.). 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  7. Суднобудівний завод “Океан” виготовлятиме військові кораблі за спільною з Туреччиною програмою. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 9 березня 2021.
  8. Василий Капацына: «Океан» — не только судостроительный завод, но и промышленный кластер». Судоходство (рос.). 14 грудня 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  9. Указ Президента України від 11 вересня 2009 року № 730/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Як можна розвивати будіндустрію під час кризи. Урядовий Кур’єр. 6 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 9 березня 2021.
  11. [«Николаевские новости»: На Василия Капацину покушались три раза(рос.). Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 18 червня 2013. «Николаевские новости»: На Василия Капацину покушались три раза(рос.)]
  12. Василь Капацина: «Йду на вибори, щоб захистити людей» у газеті «Рідне Прибужжя». Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014.
  13. Одномандатний виборчий округ № 132. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 3 листопада 2014.
  14. В окрузі Корнацького вирішили перерахувати голоси. LB.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 9 березня 2021.
  15. У Первомайську нарешті визначили переможця, конкурент подав до суду. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 березня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Войтенко В. Л. «На три Держави півень тут співав…» — Первомайськ, 2007 р., стор. 31-32.

Посилання

[ред. | ред. код]