Координати: 50°28′10″ пн. ш. 30°38′23″ сх. д. / 50.469418° пн. ш. 30.63979° сх. д. / 50.469418; 30.63979
Очікує на перевірку

Олімпійський фаховий коледж імені Івана Піддубного

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олімпійський коледж імені Івана Піддубного

50°28′10″ пн. ш. 30°38′23″ сх. д. / 50.469418° пн. ш. 30.63979° сх. д. / 50.469418; 30.63979
Країна  Україна
Тип заклад вищої освіти
Акредитація I рівня
Засновано 1966
Випускники d
Адреса 02156, Київ, вул. Василя Іваниса, 4
Сайт olimpic.college
Мапа

Олімпійський коледж імені Івана Піддубного — вищий навчальний заклад фізичної культури І рівня акредитації у Києві. Заснований у 1966 році розпорядженням Ради Міністрів Української РСР як Республіканське вище училище фізичної культури. Коледж є базовим закладом для підготовки спортивного резерву для збірних команд України. Заклад державної форми власності у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України, знаходиться за адресою — вул. Василя Іваниса, 4.

Коротка довідка

[ред. | ред. код]

При коледжі є загальноосвітня школа, де навчаються діти з 6 по 11 класи, де проходять програму загальноосвітньої школи й поєднують із заняттями спортом (15 видів). Крім того, тут можуть навчатися члени збірних команд України з інших видів спорту. Після закінчення школи учні мають можливість вступу до коледжу. Через пандемію коронавірусу і війну з росією до коледжу приймали абітурієнтів без екзаменів, але через творчий конкурс. Пріоритет віддавався спортсменам, які мають найвищі спортивні звання, - майстрам спорту, кандидатам у майстри спорту, першорозрядникам.

Училище має відділи: футболу, легкої атлетики, спортивної гімнастики, фехтування, художньої гімнастики, плавання, синхронного плавання, дзюдо, вільної боротьби, боксу, велоспорту, академічної греблі, греко-римської боротьби, кульової стрільби, хокею з шайбою, пляжного волейболу. Училище має: приміщення навчального та спального корпусів, 5 футбольних полів, футбольний манеж, 2 спортзали для фехтування, спеціалізований зал для спортивної гімнастики, легкоатлетичний манеж, стадіон з легкоатлетичними доріжками, плавальний басейн.

За роки свого існування училище підготувало 23 чемпіонів Олімпійських ігор, 192 чемпіонів світу і Європи, 45 заслужених майстрів спорту, понад 2000 майстрів спорту. В ньому навчається понад 500 учнів. 13 вихованців училища були членами збірної команди України на Олімпійських іграх 1996 в Атланті (4 з них стали призерами ігор зі спортивної гімнастики та легкої атлетики), 27 вихованців — на Олімпійських іграх 2004 в Афінах (6 з них стали бронзовими призерами з фехтування та художньої гімнастики).

Серед випускників училища: чемпіони світу з легкої атлетики Жанна Пінтусевич і Олександр Багач, чемпіони Європи та світу з фехтування Наталія Конрад і Володимир Лукашенко, олімпійські чемпіони — Вадим Гутцайт та Олександра Тимошенко, чемпіонки світу з художньої гімнастики Тамара Єрофеєва та Ганна Безсонова, абсолютна чемпіонка Європи зі спортивної гімнастики Аліна Козіч, переможець першості Європи з фехтування Юрій Приходько, чемпіонка Європи з фехтування Влада Харькова, срібний призер першості світу з фехтування Василь Калинський.

Зміна назв та типу закладу

[ред. | ред. код]

Республіканська спеціалізована школа-інтернат спортивного профілю у місті Києві.
(Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 07. 07.1966 року № 782-р)

Республіканське училище олімпійського резерву.
(Наказ Міністерства народної освіти УРСР від 24.04.1990 року № 88)

Республіканське училище фізичної культури.
(Наказ Міністерства народної освіти від 16 червня 1992 року № 42)

Республіканське вище училище фізичної культури.
(Наказ Міністерства освіти України від 27 листопада 1992 року № 197)

Олімпійський коледж імені Івана Піддубного.
(Наказ Міністерства освіти і науки України від 24 липня 2015 № 812)

Керівництво

[ред. | ред. код]

Москаленко Олександр Вікторович - директор

Орєхов Олег Борисович - заступник директора зі спортивних питань

Чеховський Геннадій Олексійович - прессекретар

Відділення футболу

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Вакулишин С., Василенко Л. Деснянський район: Із глибини століть — у сьогодення. — Довідково-інформаційне видання. — Київ, 2006. — С. 96.

Посилання

[ред. | ред. код]