П'єтро да Кортона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єтро да Кортона
Pietro Berrettini
П'єтро да Кортона. Автопортрет, Аяччо.
При народженніPietro Berrettini
Народження1 листопада 1594(1594-11-01)
Кортона, Велике герцогство Тосканське[1][2][3]
Смерть16 травня 1669(1669-05-16) (74 роки)
 Рим, Папська держава[2]
ПохованняTomb of Pietro da Cortonad і Santi Luca e Martinad
Національністьіталієць
КраїнаІталія
ЖанрАлегоричні і релігійні композиції
Навчанняу А. Коммоді
Діяльністьхудожник, архітектор, підрядник, рисувальник, унаочнювач
Напрямокбароко
ПокровительПапа римський Урбан VIII
Вплив нахудожників Італії, Франції, Іспанії.
ВчительAndrea Commodid
Відомі учніКарло Фонтана і Andrea Gennarolid
Творивівтарні композиції,міфологічні картини, портрети
Роботи в колекціїШтедель, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей витончених мистецтв, Національні галереї Шотландіїd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Капітолійські музеї, Музей історії мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Альбертіна, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Кімбеллаd, Національна галерея Вірменії, Баварські державні колекції картин, Музей Фіцвільяма, Musée Feschd, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Рінглінг музей, Princeton University Art Museumd, Музей мистецтв Толедо, Ліонський музей красних мистецтв, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Національна галерея старовинного мистецтва, Ackland Art Museumd[4], Музей Конде, Музей фюрера, Реннський музей образотворчого мистецтва, музей Пікардіїd, Національний музей Кардіффа, Bristol City Museum and Art Galleryd, Ашмолеан музей, Манчестерська художня галереяd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Glynn Vivian Art Galleryd, Академія Святого Луки, Галерея Академії (Венеція), Музей Ґетті, Музей Гране, Courtauld Galleryd, Musea Brugged[5] і Royal Albert Memorial Museum & Art Galleryd
CMNS: П'єтро да Кортона у Вікісховищі

П'є́тро да Корто́на (італ. Pietro da Cortona, справжнє ім'я П'єтро Берретіні, Pietro Berrettini; 1 листопада 1596 — 16 травня 1669, Рим) — представник бароко в живопису Італії XVII століття. Займався також архітектурою.

Походження. Навчання і початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Походить з міста Кортона (Тоскана), звідки і його прізвисько. Родина була реміснича. Якусь славу мав вже його дядько — Філіппо Береттіні. Його перший вчитель Андреа Коммоді у Флоренції. Вже у 1612 році перебрався у Рим, де здібного парубка помітили. Спершу працював в художний майстерні Баччо Кьярпі, художника, який відомий зараз лише через недовгу працю у нього талановитого П'єтро да Кортона. Серед перших меценатів здібного майстра — римська родина Колонна. П'єтро зробив копії фресок Рафаеля Санті у 1623 році, що дуже сприяло зростанню його популярності. Його патронами стають брати Марчелло та Джуліо Саккетті. Коли трон папи римського посів Урбан VIII, Марчелло та Джуліо Сакетті відповідно отримали посади папського казначея та кардинала. Зв'язок з Марчелло та Джуліо Сакетті не увірвався і надалі. Про феєрично здібного П'єтро тепер вже знала і могутня родина Барберіні. Його покровителем стає кардинал Франческо Барберіні, племінник папи. Брати Марчелло та Джуліо Саккетті та кардинал Франческо Барберіні сприяють успішній кар'єрі П'єтро да Кортона, а він цілком виправдовує їх надії.

  • У 1624—1626 роках він створив фреску в церкві Санта Бібієна.
  • У 1626 році по замові кардинала Орсіні створив картину «Поклоніння пастухів» для церкви Сан-Сальваторе в Лауро.
  • У 1626 році він виконує замову вельможної родини Саккетті на три полотна («Жертвоприношення Поліксена», «Тріумф Вакха», «Викрадення сабінянок»), а також низку фресок на віллі Саккетті в Кастель Фусано поблизу Остії. Також зробив фрески в палаці Маффеї.

Амбітний Урбан VIII зажадав зробити з Риму справжнє столичне місто, вельми величне і пишне. У велетенських планах папи по розбудові і декорації столиці знайдеться місце і архітекторам, і художникам, і ювелірам, і інженерам. Так доля дала шанс розвинути найкращі мистецькі здібності таким майстрам, як:

П'єтро да Кортона, вівтар «Мадонна з немовлям іСвятими», Брера, Мілан.
  • Лоренцо Берніні, погруддя папи Урбана VIII, Лувр, Париж.
    Лоренцо Берніні, погруддя папи Урбана VIII, Лувр, Париж.
  • Портрет Марчелло Саккетті 133 x 98 см Галерея Боргезе, 1626, Рим
    Портрет Марчелло Саккетті
    133 x 98 см
    Галерея Боргезе, 1626, Рим

Кожний з провідних римських майстрів має значну майстерню з талановитими помічниками, бо виконати кількість численних замов поодинці просто неможливо. Це не виключає гострого суперництва, ганебної конкурентної боротьби, яка завдасть стільки горя Франческо Борроміні, але вдало омине П'єтро да Кортона. Низку років від працюватиме художником-декоратором, що практично не мав значних суперників.

Римський період

[ред. | ред. код]

У 1623 році на папський престол зійшов Урбан VIII (з роду Барберіні). Він і став головним замовником Кортони. Художник брався за створення вівтарних образів («Мадонна з немовлям та святими», Брера, Мілан), міфологічних картин(«Золоте століття», палаццо Пітті, Флоренція), портретів («Портрет Урбана Восьмого», «Портрет Марчелло Сакетті»). Але славу йому принесли стінописи і створення плафону для палацу Барберіні.

Твори на міфологічні теми

[ред. | ред. код]
  • Золоте століття 1641-46 Фреска Палац Пітті Флоренція
    Золоте століття
    1641-46
    Фреска

    Палац Пітті
    Флоренція
  • Срібне століття, Сан Паулу, Бразилія
    Срібне століття, Сан Паулу, Бразилія
  • Бронзове століття, Сан Паулу, Бразилія
    Бронзове століття, Сан Паулу, Бразилія

Сімнадцяте століття було важким, суворим і неприємним для життя. Спалахнула війна, що тривала 30 років. Німеччина втратила 1 000 000 мешканців з трьох. А були ще чума, активна контрреформація католиків і непримиренність всіх різновидів протестантизму. Західну Європу охопила і епідемія еміграції(з Португалії тікало єврейське населення, з України тікали українці в спокійніші країни, почалася еміграція українського і європейського населення в Америку). В мирній Італії осідають митці з різних країн(Пуссен, Ніколо Реньєрі і Лоррен з Франції, Матіас Стомер, Пітер Мулір Молодший з Голландії, Ельзхеймер і Йоганн Лісс з Німеччини та ін.)

В творчому доробку багатьох майстрів головне місце займають сцени катувань, мучеництв, видінь тощо. Здавалось, що для радісних сторінок життя зовсім не залишилось місця. На тлі розчарувань, поневірянь і втрати оптимізму острівцем надії стають міфологічні картини П'єтро да Кортони. Він звернувся до міфів про Золоте та Срібне століття. І перед очима здивованих глядачів постали вільні від хвороб, турбот про хліб і безпеку молоді люди, повні здоров'я, натхнення і насолоди життям. В Золотому столітті не було війни, штормів, а дикі звіри лагідні, як улюблені пси.(«Золоте століття» палаццо Пітті, Флоренція).

Проект реконструкції Храму Фортуни

Звичайно ж, тривоги і буремні події не оминали й Кортону. Це видно по іншій картині майстра «Срібне століття», Сан Паулу, Бразилія. На першому плані він розмістив полонених вождів в кайданах якоїсь міфічної держави. Він робить їх взірцем краси, щоби хоч так не бентежити душу глядача, яку рвали на шматки жагучі проблеми сьогодення.

Мрією про інші світи, що не жахають катастрофами, стали і аркуші з проектом реконструкції Храму Фортуни.

Кортона як архітектор

[ред. | ред. код]

Як архітектор він побудував віллу Саккетті(1625—1930) і декілька церков — Санта Марія ін Віа Лата, Санта Марія делла Паче, Святого Луки та Св. Мартини. Він вивчав творче надбання Браманте і Палладіо, однак працював у формах римського бароко. На відміну від Палладіо, архітектурні твори Кортони неаскетичні, а справляють святкове враження.

Деякий час Кортона провів в Болоньї, де його художня манера стала більш стриманою.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 46.
  2. ↑ а б Пьетро да Кортона // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Briganti G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1967. — Vol. 9.
  4. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1904/pietro-da-cortona/objects
  5. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1998_III

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
  • сборник «Искусство Западной Европы и Византии», М,"Наука", 1978(рос)
  • Rudolf Wittkower, Studies in the Italian baroque (Londra, Thames & Hudson, 1975)
  • Francis Haskell, Mecenati e pittori. L'arte e la società italiane nell'età barocca (Torino, Allemandi, 2000)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єтро_да_Кортона&oldid=43518366