Очікує на перевірку

Поль Елюар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Поль Елюар
Paul Éluard
Поль Елюар, 1911 рік.
Ім'я при народженніEugène Émile Paul Grindel
ПсевдонімDidier Desroches[1], Jean Du Haut[1], Maurice Hervent[1] і Paul Éluard
Народився14 грудня 1895(1895-12-14)[2][3][…]
Сен-Дені, Франція
Помер18 листопада 1952(1952-11-18)[5][4][…] (56 років)
Шарантон-ле-Пон, Франція
·інфаркт міокарда
Похованняцвинтар Пер-Лашез, Париж
Країна Франція[7][8]
Національністьфранцуз
Діяльністьпоет
Alma materLycée Colbertd
Мова творівфранцузька
Напрямоксюрреалізм
Magnum opusLiberté, j'écris ton nomd
ПартіяФранцузька комуністична партія
Конфесіяатеїзм
БатькоEugène Grindeld
МатиJeanne Cousind
У шлюбі зГала Далі, Nusch Éluardd і Dominique Éluardd
ДітиCécile Éluardd
Автограф
Сайт: eluard.org
CMNS: Поль Елюар у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Поль Елюа́р (фр. Paul Éluard, повне ім'я — фр. Eugène Émile Paul Grindel; нар.14 грудня 1895, Сена-Сен-Дені — пом.18 листопада 1952, Париж) — французький поет, творчість якого відносять до сюрреалізму.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Ежен Еміль Поль Грендель, який згодом взяв ім'я Поль Елюар, народився в паризькому окрузі Сен-Дені 14 грудня 1895 року. Його батько, Клемент Грендель, був бухгалтером, мати Жанна — кравчинею.

1900 — Клемент Грендель, який володів організаційним талантом, створив власну фірму з продажу нерухомості, яка швидко стала процвітати.  1909 — Ежен Грендель, бувши добрим учнем, надходить у вищу початкову школу.

У 1912 році Ежен Грендель отримує атестат. У нього були слабкі легені. На канікулах він разом з матір'ю вирушає у швейцарські гори подихати чистим повітрям. У грудні лікарі ставлять йому діагноз легеневого туберкульозу. Ежен змушений припинити навчання. Він їде в санаторій, розташований в Клаваделе (Швейцарія), де перебуває аж до лютого 1914 р. Там він знайомиться і закохується в молоду російську дівчину, Олену Дмитрівну Дьяконовим. Він дав їй прізвисько Гала. Ежен пише свої перші вірші. У 1917 році Поль Елюар і Гала одружилися, через рік у них народилася донька Сесіль. 1914 Поль і Гала планують поєднуватися шлюбними узами, але пані Грендель проти. Гала повертається в Росію.

Поет брав участь в Першій світовій війні як санітар в госпіталі, на фронті він написав збірку віршів, вперше підписавшись ім'ям Поль Елюар. У 1918 його «відкрив» Жан Полан, він же познайомив його з Бретоном, Арагоном, Максом Ернстом. Разом з ними Елюар став одним із засновників дадаїзму, а потім сюрреалізму. У 1923 порвав з дадаїзмом, посварився з Трістаном Тцара. У 1926 разом з іншими сюрреалістами вступив в комуністичну партію, в 1933 був виключений за антирадянські вислови.

У 1929 році Поль Елюар зустрічає Сальвадора Далі і з ним же пізніше знайомить свою дружину. Гала приймає рішення піти від Елюара до Далі, який з цієї нагоди написав «Портрет Поля Елюара». Далі висловився про це так: «Я відчував, що на мене покладений обов'язок відобразити лице поета, з Олімпу якого я викрав одну з муз».

Напередодні публікації збірки «Mourir de ne pas mourir» («Вмирати тому, що не вмираєш»), про яку Поль Елюар сказав, що це буде його остання книга, він, не попередивши нікого, вирушив у подорож. Гала і його друзі думали що він мертвий. Ця подорож навколо світу тривала сім місяців. Тоді він зустрів Марію Бенц (Нуш), його нову музу, а в майбутньому дружину. У 1930 році Гала остаточно пішла від Елюара до Далі, а в 1934 він одружився з Нуш. Під час громадянської війни в Іспанії Поль виступав проти франкістського руху. В ті роки він зближувався з Пабло Пікассо; саме картина художника «Герніка» надихнула Елюара на написання поеми «Перемога Герніки».

На початку Другої світової війни Поль влаштувався в Парижі і почав активну боротьбу проти нацистів, що окупували Францію. Він писав вірші, щоб підтримати дух партизан в роки Опору. Працював у підпільному видавництві, випускаючи разом з Луї Арагоном і Жаном Еффелем антифашистські сатиричні листівки. Листівки з текстом одного з найзнаменитіших творів Елюара «Свобода» були скинуті англійськими літаками над Францією. У 1942 році, вже в підпіллі, він був знов прийнятий в комуністичну партію. Після війни поета спіткав новий удар, смерть улюбленої дружини Нуш.

Поль Елюар подорожував по всьому світу беручи участь в різних конгресах присвячених миру і як представник руху сюрреалістів. У 1950 році, у Варшаві, він був присутній на розробці Усесвітньої Ради Миру. У тому ж році познайомився з Домінік Лемор, вони взяли шлюб в 1951. Поль написав збірку віршів «Фенікс», присвячених їх відносинам і новознайденій радості життя. У лютому 1952, поет представляв французьку культуру на ювілеї Віктора Гюго в Москві. 18 листопада 1952 року Поль Елюар помер від інфаркту, похований на Паризькому кладовищі Пер-Лашез.

Визнання

[ред. | ред. код]

Лауреат Міжнародної премії миру (1952).

До творів Елюара писали музику Ф. Пуленк, А. Соге, Л. Ноно, К. Сааріахо, А. Волконський, О. Градський.

На його честь названо астероїд 15752 Елюар[9].

Твори

[ред. | ред. код]
Поль Елюар
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
CMNS: Поль Елюар у Вікісховищі?
  • «Перші вірші» «Premiers poèmes» (1913)
  • «Обов'язок» «Le Devoir» (1916)
  • «Обов'язок і тривоги» «Le Devoir et l'Inquiétude» (1917) avec une gravure sur bois par André Deslignères
  • «Тварини і їхні люди, люди і їхні тварини» «Les Animaux et leurs hommes, les hommes et leurs animaux» (1920)
  • «Une vague de rêve» (1924)
  • «Помирати не помираючи» «Mourir de ne pas mourir» (1924)
  • «Au défaut du silence» (1925)
  • «Столиця болю» «Capitale de la douleur» (1926)
  • «Les Dessous d'une vie ou la Pyramide humaine» (1926)
  • «Любов Поезія» «L'Amour la Poésie» (1929)
  • «Відставити роботи» «Ralentir travaux» (1930), разом з Андре Бретоном та Рене Шаром
  • «Непохитний» «À toute épreuve» (1930)
  • «Défense de savoir» (1932)
  • «Саме життя» «La Vie immédiate» (1932)
  • «Троянда для всіх» «La Rose publique» (1935)
  • «Легка» «Facile» (1935)
  • «Плідні очі» «Les Yeux fertiles» (1936)
  • «Декотрі із слів, які досі мені були заборонені» «Quelques-uns des mots qui jusqu'ici m'étaient mystérieusement interdits» (1937)>
  • «Природний плин» «Cours naturel» (1938)
  • «Допомогти побачити» «Donner à voir» (1939)
  • «Poésie et vérité 1942» (1942)
  • «Liberté» (1942)
  • «Avis» (1943)
  • «Les Sept poèmes d'amour en guerre» (1943)
  • «Au rendez-vous allemand» (1944)
  • «Неперервна поезія» «Poésie ininterrompue» (1946)
  • «Le Cinquième poème visible» (1947)
  • «Notre vie» (1947)
  • «À l'intérieur de la vue» (1947)
  • «La Courbe de tes yeux»
  • «Le temps déborde» (1947)
  • «Ода Сталіну» «Ode à Staline» (1950)
  • «Фенікс» «Le Phénix», (1951)
  • Picasso, малюнки (1952)
  • Œuvres complètes, II, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, (1968)
  • Повне зібрання творів « Œuvres complètes », в двох томах під редакцією Marcelle Dumas та Lucien Scheler було опубліковане в 1968 році в серії видавництва Ґаллімар «Bibliothèque de la Pléiade».
  • « Le Poète et son ombre », Seghers, 2008 : textes provenant de plaquettes à tirage limité, de catalogues rares et de revues. (антологія, багато нових документів).

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ L'Humanité, l'humanité, لومانيتي — RF: 1995. — ISSN 0242-6870; 2496-8617
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118530062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Элюар Поль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ SNAC — 2010.
  7. ↑ ZKM Center for Art and Media Karlsruhe — 1997.
  8. ↑ https://www.workwithdata.com/person/paul-eluard-1895
  9. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Поль Елюар (англ.) .

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поль_Елюар&oldid=42636047