Портал:Війна/Вибрані нагороди/Архів

2015

26 квітня

Нагрудний знак «За поранення» — німецька медаль (нагрудний знак), нагородження якою здійснювалось упродовж Другої світової війни. Знак було започатковано 1 вересня 1939 року. Вручався військовослужбовцям, службовцям поліції, а з 1943 року й цивільним особам, що отримали поранення в результаті повітряних нальотів. Загиблі вшановувались вищою «золотого» ступеню посмертно (вона передавалась членам їх сімей). Своєю появою медаль продовжила традицію нагородження аналогічним знаком, започаткованим ще у роки Першої світової війни. Нова нагорода відрізнялась силуетом зображення солдатського шолома й додаванням на неї свастики::::::::::::::::Докладніше

31 травня

Військово-морський хрест (США)

Військо́во-морськи́й хрест (англ. Navy Cross) — друга за значимістю американська військова нагорода у військово-морських силах США після Медалі Пошани. Хрестом нагороджують військовослужбовців Військово-морських сил, Корпусу морської піхоти та Берегової охорони США (лише у воєнний час) за винятковий героїзм, виявлений в бойових умовах перед обличчям ворога. Хрест був установлений згідно з постановою Конгресу США (Публічний закон 253, 65-й Конгрес), схваленим 4 лютого 1919 року. Однак, нагорода використовувалася вже з 6 квітня 1917 р.::::::::::::::::Докладніше

31 липня

Орден Богдана Хмельницького

Орден Богдана Хмельницького — один з військових орденів СРСР, впроваджений під час Другої світової війни. Був призначений для нагородження як офіцерського, так і солдатсько-сержантського складу. Орден Богдана Хмельницького був не тільки персональною, але й колективною нагородою. Так, за звільнення Білої Церкви, у січні 1944 року орденом першого ступеня нагороджено 1-у окрему Чехословацьку піхотну бригаду під командуванням полковника Л. Свободи. Всього до закінчення війни орденом Богдана Хмельницького відзначено понад 1000 військових частин та з'єднань.::::::::::::::::Докладніше

30 вересня

Залізний хрест УНР

Залізний хрест УНР — одна з нагород часів української визвольної війни 1917—1921 років. Водночас — це єдиний бойовий орден Армії УНР. Його повна назва: «Залізний хрест за зимовий похід і бої». Цією відзнакою нагороджували вояків армії Української Народної Республіки, які брали участь в Першому зимовому поході. Відзначені іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Затверджено нагороду було наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри. Нагородження розпочалося в кінці 1920 року. Того ж дня був виданий відповідний наказ Головної Команди військ УНР. Військове свято відзнаки Залізного Хреста ухвалено відзначати 6 грудня.::::::::::::::::Докладніше

2016

7 січня

Хрест Вікторії

Хрест Вікторії (англ. Victoria Cross, офіційне скорочення англійською мовою «VC») — найвища та найпочесніша нагорода за мужність перед лицем ворога, котрою можуть бути нагороджені військовики з країн-підлеглих Британської корони, будь-якого звання в будь-яких родах збройних сил, та цивільні особи під військовим командуванням. За 160 років існування нагорода вручалася тільки 1 355 разів, зокрема після завершення Другої світової війни, орден вручався всього 12 разів. Чотири останні нагороди було розподілено так: дві учасникам Війни за Фолкленди, одну за участь у Другій війні в Затоці та одну за участь в операції НАТО у Афганістані. Тільки троє людей отримали нагороду двічі.::::::::::::::::Докладніше

1 березня

Георгіївський хрест

Георгіївський хрест — нагородний знак до ордена св. Георгія для нижніх чинів, що існував у нагородній системі Російської імперії з 1807 по 1917 роки. Хрестом нагороджувалися нижні чини, що продемонстрували на полі бою видатну хоробрість проти ворога. Відзнака ордена Св. Георгія був вищою винагородою для солдатів і унтер-офіцерів російської імператорської армії й вважалася найпочеснішою нагородою за сміливість та відвагу на полі бою. Тільки за часи Першої світової війни Георгіївським хрестом було нагороджено понад 1 000 000 чоловік.:::::::::::::::: Докладніше

31 жовтня

Орден Почесного легіону (фр. Ordre national de la Légion d'honneur) — найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Легіон засновано 19 травня 1802. Декретом Наполеона Бонапарта від 11 липня 1804 «Про відзнаки членів Почесного Легіону» встановлено орден Легіону. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»). Його резиденція — Палац Почесного легіону на лівому березі Сени в Парижі. Згідно з кодексом Почесного легіону і військової медалі ця почесна організація має статус і права юридичної особи. Приналежність до ордена є вищою відзнакою пошани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції.:::::::::::::::: Докладніше

2017

1 лютого

медаль Героя Білорусі

Герой Білорусі (біл. Герой Беларусі) — державна нагорода Білорусі, найвищий ступінь відзнаки в Білорусі. Заснована Постановою Верховної Ради Республіки Білорусь № 3726-XII від 13 квітня 1995 року. Присвоюється указом Президента за виняткові заслуги перед державою та суспільством. Медаль виготовляється в місті Гомель (завод «Ювелір»). Звання «Герой Білорусі» присвоюється лише один раз. Особам, удостоєним цього звання вручається знак особливої ​​відзнаки — медаль Героя Білорусі..:::::::::::::::: Докладніше

1 червня

Фортецевий вінок як геральдична корона — нагорода легіонеру, який під час штурму ворожої фортеці першим забирався на її стіну.

Військові нагороди Стародавнього Риму — розвинута система військових нагород, яка існувала у Римі ще за часів Республіки. Нагородами слугували зброя, браслети, намиста, вінці, прапорці, медалі-фалери, а також грошові премії та більша частка воєнної здобичі. Нагороджувалися як окремі воїни та полководці, так і цілі легіони та центурії — у цьому разі нагороди кріпили до бойового прапора (вексилума, сиґнума). Поширені були також різноманітні почесні вінки, прапорці, медалі (фалери та фіали), намиста (гривни), браслети та нагородна зброя (списи). У часи Імперії військові нагороди вже діляться на офіцерські і солдатські. Прапорці, вінки та списи, стають, за рідкісними винятками, відзнаками командирів, а нагородами солдатів залишаються лише намиста та браслети.::::::::::::::::Докладніше

1 вересня

Значок майстра-парашутиста США, який здійснив 3 стрибка з парашутом в тил противника в бойовій обстановці

Значок парашутиста США — військова нагорода, нагрудний знак Збройних сил США, який присвоюється військовослужбовцям армії, Повітряних, військово-морських сил та корпусу морської піхоти.

Берегова охорона США є єдиним видом збройних сил, який не має прав присвоювати цей знак, проте військовослужбовець берегової охорони має можливість отримати цей знак за умови проходження відповідного курсу повітряно-десантної підготовки в школах інших видів збройних сил.::::::::::::::::Докладніше

1 грудня

Медаль «За повернення Криму»

Медаль «За повернення Криму» — військова нагорода, відомча нагорода Міністерства оборони Російської Федерації. Запроваджена 21 березня 2014 року наказом Міністра оборони Російської Федерації № 160. Перше нагородження відбулось 24 березня того ж року. Пізніше з відкритих джерел була отримана інформація, з якої видно, що медаль могла бути замовлена або в грудні 2013 або січні 2014 року — тобто за 2-3 місяці до початку збройної агресії Росії проти України.::::::::::::::::Докладніше

2018

1 березня

Орден «Османіє»

Орден «Османіє» — османський орден, заснований 9 грудня 1861 р., за іншими даними — у січні 1862 р. султаном Абдул-Азізом. Нагорода вручалася військовослужбовцям, державним чиновникам, а також діячам науки і мистецтв за видатні послуги, надані Імперії. При нагородженні Орденом з кавалерів нагороди стягувалася мито, від якого, однак, були звільнені військовослужбовці та іноземні піддані.

Спочатку обов'язковою умовою для отримання Ордена була двадцятирічна військова або цивільна вислуга. Орденом нагороджувалися як піддані Османської імперії, так і іноземці. Хоча кавалерами нагороди могли бути лише чоловіки, відомі випадки вручення Ордена жінкам, за повелінням султана.:::::::::::::::Докладніше

1 липня

Орден Білого лева «За Перемогу»

Орден Білого лева — найвища державна нагорода Чехії, а свого часу Чехословаччини та Чехословацької соціалістичної республіки. Орден призначався для нагородження осіб, що мали виключні заслуги у справі будівництва та зміцнення Чехословацької державності, а також діячам науки і мистецтв за видатні послуги, й лідерам дружніх держав. У лютому 1945 року запроваджений військовий орден Білого лева «За Перемогу» для нагородження як окремих військовослужбовців, так і військових частин, з'єднань за видатні воєнні заслуги та героїчні вчинки на полі бою.:::::::::::::::Докладніше

1 листопада

Лицарський хрест Залізного хреста

Лицарський хрест Залізного хреста — вища ступінь військового ордена Залізного хреста, що була введена 1 вересня 1939 з початком Другої світової війни з відновленням у Третьому Рейху ордена Залізного хреста, який існував у нагородній системі Німеччини з 1813 року.

Лицарський хрест Залізного хреста вручався військовослужбовцям Збройних сил Німеччини та інших воєнізованих організацій країни, а також військовикам союзних держав, на знак визнання проявленої ними надзвичайної хоробрості та відваги на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій. У нагородній системі нацистської Німеччини орден посідав друге місце після Великого хреста Залізного хреста (нім. Großkreuz des Eisernen Kreuzes), нагородження яким сталося лише одного разу, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. По-суті, Лицарський хрест був найвищою та найпочеснішою нагородою для усіх військовиків Німеччини у роки Другої світової війни.:::::::::Докладніше

2019

1 лютого

Почесна революційна зброя. Пістолет, що належав С. М. Будьонному.

Почесна революційна зброя — найвища військова нагорода, що існувала в Робітничо-Селянській Червоній Армії у 1919-30 роках. Присуджувалася Центральним Виконавчим Комітетом СРСР (до 1923 року — РРФСР), його Президією та Революційною військовою радою РРФСР вищим керівникам Червоної армії за особливі бойові відзнаки.

8 серпня 1919 року Президія Центрального Виконавчого Комітету (ЦВК) РРФСР нагородила головнокомандувача РСЧА С. С. Камєнєва та командарма В. І. Шоріна шашками з накладеним на їх ефеси знаком ордену Червоного Прапора. Ці нагородження, як і два наступних (командармів С. М. Будьонного та М. М. Тухачевського) були проведені до формального введення нагороди як такої, спираючись виключно на традицію нагородження почесною зброєю, що існувала в російській армії з XVIII століття. Офіційне затвердження Почесної революційної зброї декретом Президії ЦВК РРФСР відбулося лише 8 квітня 1920 року. Після цього нагородою протягом 1921-22 років було відзначено ще 16 червоних полководців.

Після створення у грудні 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних Республік існування нагороди було підтверджене постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 12 грудня 1924 року. Єдине нагородження Почесною революційною зброєю всесоюзного зразка відбулося у квітні 1930 року і стало, водночас, останнім в історії цієї нагороди.:::::::::Докладніше

1 квітня

Медаль НАТО

Медаль НАТО (англ. NATO Medal) — пам'ятна військова нагорода НАТО, яка вручається офіцерам різних армій світу. Нагороджує медаллю Генеральний секретар НАТО за участь в операціях, які проводилися та були ініційовані Північноатлантичним альянсом. Медаль була заснована 20 грудня 1994 року.

На сьогодні існує понад 10 версій медалей. Медалі, якими нагороджуються військові, що брали участь в операціях НАТО на території Косово, Македонії та колишньої Югославії, мають дві версії застібок: FORMER YUGOSLAVIA («Колишня Югославія») і KOSOVO («Косово»). Застібка «Югославія» вказує на участь в операціях НАТО на території колишньої Югославії, а застібка «Косово» вказує на участь в операціях НАТО на території Косово, або на території колишньої Югославії, яка безпосередньо межує із Косово. Медалі, якими нагороджуються військові, що брали участь в операціях на територіях Афганістану, Іраку, Пакистану, Судану, Лівії, мають такі застібки: PAKISTAN («Пакистан»), AMIS («Судан»), OUP-LIBYA-LIBYE («Лівія»), NTM-IRAQ («Ірак»), ISAF («Афганістан»). Медаль, якою нагороджуються військові, що брали участь в операції «Active Endeavour» має однойменну застібку. Всі медалі виготовлені на замовлення НАТО компанією Eekelers-Centini Intl (Бельгія).::::::::::::::Докладніше

18 липня

Золотий Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг

Хрест Воєнних заслуг — німецький військовий хрест, започаткований Адольфом Гітлером 18 жовтня 1939 року (у річницю Битви народів). Нагорода мала декілька відзнак.

Медаль Хреста військових заслуг була введена виключно для нагородження цивільних осіб, і спочатку виготовлялася з бронзи. Хрест Воєнних заслуг 2-го класу без мечів був призначений для нагородження осіб, що зробили сприяння військовим, але безпосередньо не брали участі у воєнних діях. Хрест військових заслуги 2-го класу з мечами призначався для військовослужбовців, в основному це був допоміжний персонал та персонал забезпечення, що зробив мужній або інший значущий вчинок, який вимагає заохочення, але не в безпосередньому зіткненні з ворогом. Хреста Воєнних заслуг 1-го класу удостоювалися особи, які при виконанні обов'язків допоміжного характеру, під час ведення бойових дій, проявили мужність або вчинили мужній вчинок, який вплинув на перебіг бойових дій. Крім цього даними орденом нагороджувалися заводи і фабрики оборонного комплексу, перевиконали виробничий план. Лицарський хрест Хреста військових заслуг за своєю престижністю зайняв місце між Лицарським хрестом Залізного хреста і Німецьким хрестом у сріблі. Золотий Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами призначався для військовослужбовців, чиї подвиги були здійснені ними не безпосереднє під ворожим вогнем (тобто не перед лицем ворога) або недостатні для отримання Лицарського хреста Залізного хреста, а у варіанті без мечів — за дії поза полем бою (в тилу) і для цивільних осіб.:::::::::Докладніше.

1 жовтня

Іменна вогнепальна зброя (Україна)

Іменна вогнепальна зброя — державна нагорода України для нагородження офіцерського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також Державної спеціальної служби транспорту, поліцейських та державних службовців, які мають офіцерське звання, за визначні заслуги у забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.::::::::Докладніше.

2020

1 січня

Орден Хреста Витязя

Орден Хреста Витязя (лит. Vyčio Kryžiaus ordinas, до 1930 року О́рден Хреста́ Пого́ні, Vyties kryžiaus ordinas) — державна нагорода Литовської Республіки, якою нагороджуються особи, що героїчно захищали свободу і незалежність Литви.
Хрест Витязя був заснований в 1919 році, як вища державна нагорода для сформованої для боротьби з більшовиками литовської армії. Статут нагороди був затверджений Указом Президента від 31 серпня 1927 року. 1 вересня 1930 року нагорода була перейменована в Орден Хреста Витязя.
Орден Хреста Витязя має п'ять ступенів і медаль ордену. Знаками ордена Хреста Витязя є: Великий хрест, Великий Командорський хрест, Командорський хрест, Офіцерський хрест і Лицарський хрест. 1. Орденом Хреста Витязя нагороджуються особи, що героїчно захищали свободу і незалежність Литви:

за особливу твердість духу, кмітливу конспірацію і керівництво, витримку і самопожертву під час збройного або неозброєного опору окупаціям 1940–1990 років, у боротьбі за свободу і незалежність Литви, або під час ув'язнення та інших репресій;

за особливу рішучість, самопожертва і вірність обов'язкам, відновлюючи Литовську державність в 1988–1990 роках;

усуваючи небезпеку Литовській державності або цілісності після 11 березня 1990 року.

2. Цим орденом також можуть бути нагороджені героїчно загиблі, та особи після смерті.::::::Докладніше.

1 квітня

Орден Меча

Орден Меча (швед. Svärdsorden) — державна нагорода Королівства Швеції.
Орден був заснований в 1522 році королем Густавом I Вазою. Відновлений — 23 лютого 1748 р. Фредріком I. Підтверджений королем Адольфом Фредеріком. 26 листопада 1798 р. король Густав IV Адольф дав орденові новий статут.
Орденом Меча нагороджувалися тільки ті особи, хто відзначився на військовій службі. Число кавалерів ордену не обмежувалося. Орден Меча спочатку мав два ступені. У 1788 р. король Густав III встановив ще одну вищу ступінь ордену — це Великий хрест. Нагороджувалися ним ті, хто здобув над ворогом визначну перемогу. У даний час орден Меча поділений на шість ступенів: п'ять з них призначені для нагородження офіцерів; шостим — «Військовим хрестом» нагороджуються нижні військові чини (заснований в 1850 р.). Орден додатково має медаль заслуг (засновану в 1850 р.). Великим хрестом та хрестом командора I-го класу нагороджуються виключно генерали та полковники. Хрестами командора та лицаря I-го класу — тільки за військові подвиги. Орденом Меча лицарського ступеня нагороджуються офіцери у мирний час за вислугу 20 років (в офіцерському чині), у воєнний час — у скорочений термін, а поранених нагороджують цим знаком відмінності без обмеження певним терміном.:::::::::::Докладніше.

1 серпня

Орден «Перемога»

Орден «Перемога» (рос. Орден Победы) — вищий військовий орден СРСР, був установлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1944 року затверджені зразок і опис стрічки ордена «Перемога», а також порядок носіння планки із стрічкою ордена. Всього було 20 нагороджень і сімнадцять кавалерів (троє нагороджувалися двічі, один позбавлений нагороди посмертно).
Орден «Перемога» був вищим військовим орденом у радянській нагородній системі. Ним нагороджувалися особи вищого командного складу Червоної армії за успішне проведення військових операцій в масштабі одного або декількох фронтів, у результаті яких в корені змінювалась обстановка на користь Червоної армії.
Для нагороджених орденом «Перемога» фундирувалася, на знак особливої відмінності, меморіальна дошка, для внесення до неї імен кавалерів ордена «Перемога». Меморіальна дошка встановлена у Великому Кремлівському палаці. Нагородження цим орденом проводилось тільки Указом Президії Верховної Ради СРСР.::::::::::Докладніше.

1 листопада

Орден Меча

Орден Меча (швед. Svärdsorden) — державна нагорода Королівства Швеції.
Орден був заснований в 1522 році королем Густавом I Вазою. Відновлений — 23 лютого 1748 р. Фредріком I. Підтверджений королем Адольфом Фредеріком. 26 листопада 1798 р. король Густав IV Адольф дав орденові новий статут.
Орденом Меча нагороджувалися тільки ті особи, хто відзначився на військовій службі. Число кавалерів ордену не обмежувалося. Орден Меча спочатку мав два ступені. У 1788 р. король Густав III встановив ще одну вищу ступінь ордену — це Великий хрест. Нагороджувалися ним ті, хто здобув над ворогом визначну перемогу.
У даний час орден Меча поділений на шість ступенів: п'ять з них призначені для нагородження офіцерів; шостим — «Військовим хрестом» нагороджуються нижні військові чини (заснований у 1850 р.). Орден додатково має медаль заслуг (засновану в 1850 р.). Великим хрестом та хрестом командора I-го класу нагороджуються виключно генерали та полковники. Хрестами командора та лицаря I-го класу — тільки за військові подвиги.
Орденом Меча лицарського ступеня нагороджуються офіцери у мирний час за вислугу 20 років (в офіцерському чині), у воєнний час — у скорочений термін, а поранених нагороджують цим знаком відмінності без обмеження певним терміном.::::::::::Докладніше.

2021

1 березня

Почесний кут старих бійців

Почесний кут старих бійців (нім. Ehrenwinkel der Alten Kämpfer) — особлива відзнака у вигляді шеврону, що виділяла найстарших членів різноманітних нацистських організацій, котрі вступили в них або в НСДАП до 30 січня 1933 року, тобто до приходу Адольфа Гітлера до влади.
Існували наступні різновиди почесних кутів:

• Почесний кут СС (нім. SS-Ehrenwinkel)
• Почесний кут СА (нім. SA-Ehrenwinkel)
• Почесний кут НСКК (нім. NSKK-Ehrenwinkel)
• Почесний кут НСФК (нім. NSFK-Ehrenwinkel)
• Почесний кут СС із зіркою для колишніх службовців поліції та вермахту (нім. SS-Ehrenwinkel mit Stern für ehemalige Polizei- und Wehrmachtsangehörige)
• Почесний кут для службовців поліції, пожежної охорони і швидкої технічної допомоги (нім. Ehrenwinkel für Angehörige der Polizei, der Feuerwehr und der Technischen Nothilfe)
• Почесний кут для колишніх членів Сталевого шолому (нім. Ehrenwinkel für ehemalige Stahlhelm-Angehörige).::::::::::::Докладніше.

1 червня

Орден Слави 1-го ступеня

Орден Слави (рос. Орден Славы) — радянський військовий орден. Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. У подальшому Статут ордену був частково змінений Указами Президії Верховної Ради від 26 лютого і 16 грудня 1947 року та від 8 серпня 1957 року.
Орден був заснований в один день з орденом «Перемога» — найвищим із «полководницьких» орденів. Він став останнім із «сухопутних» орденів, створених за часів війни: після нього з'явилися лише «морські» ордени Ушакова і Нахімова.
Орден призначався для нагородження рядового і сержантського складу, тому в орденській системі його поставили молодшим. Але, незважаючи на це скромне місце в орденській ієрархії і на коротку історію ордена, — він видавався протягом лише півтора року — орден Слави швидко завоював величезну популярність серед воїнів Червоної армії, а його кавалери — заслужену пошану в народі. Повних кавалерів ордена Слави налічувалося 2656 осіб. Четверо повних кавалерів ордена Слави удостоєні звання Героя Радянського Союзу, вісім повних кавалерів ордена Слави удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці; серед нагороджених орденом Слави трьох ступенів було чотири жінки.:::::::::::::Докладніше.

1 вересня

Військовий хрест з мечем

Військовий хрест (Норвегія) (норв. Krigskorset med sverd) — вища норвезька нагорода за хоробрість.
Присуджується за видатну хоробрість або видатне командування під час бойових дій. У разі повторного нагородження на стрічку кріпляться додаткові мечі (спочатку повторні нагородження відзначалися кріпленням до стрічки бронзової зірочки). За час існування Військового хреста повторно ним було нагороджено десять осіб і одна людина, що була нагороджена тричі. Єдиним власником Військового хреста з трьома мечами (більш правильно «Військовий хрест з мечем і двома мечами») є учасник норвезького руху Опору Гуннар Сенстебю. Хрестом можуть бути нагороджені як норвежці, так і іноземці.::::::::::::Докладніше.

1 грудня

Медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина)

Медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) (нім. Tapferkeitsmedaille) — медаль, що нею нагороджувались унтерофіцери і рядові збройних сил Австро–Угорщини, які прославились на полі бою. Ця медаль — найстаріший австрійський знак доблесті, виданий спеціально для унтерофіцерів та військовослужбовців. Також це перша австрійська нагорода, яку носили на військовій стрічці. Ця нагорода, яка після 1809 року буде названа медаллю «За хоробрість» (нім. Tapferkeit Medaille), є попередником усіх медалей за хоробрість, які згодом будуть видані Австрійською та Австро-Угорською імперіями.
Медаль була надзвичайно престижною відзнакою, оскільки була єдиною нагородою для нижніх чинів та вручалася їм за такі заслуги, які б, будучи в офіцерському званні, заслуговували нагородження Військовим орденом Марії Терезії.
До середини 1918 року було виготовлено близько 950 000 «Бронзових медалей», 384 000 — «Срібних ІІ ступеня», 143 000 — «Срібних І ст.» і 3 700 — «Золотих».:::::::::::::Докладніше.

2022

1 березня

Медаль Срібна Зірка (США)

Срібна Зірка (англ. Silver Star) — військова нагорода США. Була заснована Військовим секретарем 16 липня 1932 року. Вручається за виняткову відвагу в бою і є третьою за старшинством винагородою за хоробрість. «Срібна Зірка» була заміною нагороди «Зірка Вдячності», яка була встановлена актом американського Конгресу 9 липня 1918 року.
Срібною зіркою нагороджуються особи, які перебувають на дійсній військовій службі в Збройних силах США на будь-якій посаді, та які здійснили подвиг на полі бою, якщо їхній вчинок не підпадає під критерії нагородження однією з наступних вищих нагород за доблесть: хрестом «За видатні заслуги», Військово-морським хрестом, хрестом Повітряних сил або хрестом Берегової охорони. Продемонстрована мужність та відвага мала місце під час бойових дій проти військового супротивника Сполучених Штатів, під час участі у військових операціях, де відбувався збройний конфлікт із ворогуючими іноземними збройними силами, або під час служби з дружніми іноземними силами, що беруть участь у збройному конфлікті проти збройних країни, з якої США не перебувають у стані війни.
Нагородження Срібної зіркою здійснюється від імені Президента США.
Рішення про нагородження затверджується:

• в армії США: в мирний час — начальником штабу Армії США, під час війни — офіцером вищого складу у званні не нижче генерал-лейтенанта;
• у Повітряних силах: в мирний час — міністр Повітряних сил, у воєнний час — Директор Кадрового управління Повітряних сил за поданням офіцера вищого складу у званні не нижче генерал-лейтенанта;
• у Військово-морських силах і Корпусі морської піхоти: міністром Військово-морських сил;
• Берегова охорона під час війни переходить у підпорядкування Військово-морських сил і рішення про нагородження військовослужбовця Берегової охорони затверджується відповідно до чинних у ВМС правил — міністром Військово-морських сил.:::::::::::::Докладніше

1 липня

Орден Визволення (Франція)

Орден Визволення (фр. L'Ordre de la Libération) — державна нагорода Франції, започаткована 17 листопада 1940 року генералом Шарлем де Голлем для нагородження учасників, військових формувань та громадянських об'єднань руху Опору в роки Другої світової війни.
Орден Визволення було започатковано у Браззавілі (Конго) постановою № 7 від 17 листопада 1940 року. Постановою від 10 серпня 1945 року ордену Визволення було надано статус, аналогічний ордену Почесного легіону — з правами юридичної особи, з можливістю госпрозрахунку як органу соціального забезпечення кавалерів ордена та інших учасників руху «Вільна Франція». Бюджет ордена, що входив до складу бюджету Міністерства юстиції Франції, перебуває у веденні Канцлера ордена, який обирається на 4 роки зі складу Ради ордена і затверджується Президентом Республіки.
Разом було здійснено 1061 нагородження орденом Визволення. З 1941 до 1946 року в орден було прийнято 1036 кавалерів (з них 271 посмертно), 18 військових формувань і 5 територіальних одиниць (Нант, Гренобль, Париж, Васьє-ан-Веркор та Іль-де-Сен).
Декретом від 23 січня 1946 року прийом в орден було закрито, «за досягнення цілей Опору». Пізніше Гросмейстер ордену зробив два винятки: 18 червня 1958 року в орден був прийнятий Вінстон Черчилль, а 2 квітня 1960 року — король Георг VI (посмертно).::::::::::::Докладніше.

1 листопада

Зірка військового ордена Максиміліана Йозефа

Військовий орден Максиміліана Йозефа (нім. Militär-Max-Joseph-Orden) — орден, який протягом 1806—1918 років був найвищою військовою нагородою Королівства Баварія. Був заснований 1 січня 1806 року королем Баварії Максиміліаном I Йозефом та мав три ступені:

• Великий хрест (Großkreuz);
• Командорський хрест (Kommandeurkreuz);
• Лицарський хрест (Ritterkreuz).

Кавалерами ордена могли стати генерали та офіцери баварської та союзних їй армій, що виявили хоробрість на полі бою або мали інші визначні воєнні заслуги. Кавалерами Великого хреста ордена могли стати лише військовики, що мали генеральський чин.
Баварські піддані, нагороджені Військовим орденом Максиміліана Йозефа, що на момент нагородження не мали дворянського титулу, отримували дворянство та лицарську приставку «Ritter von…» («Ріттер фон…», тобто «Лицар…») до свого прізвища. До прикладу, фельдмаршал Третього Рейху Вільгельм Ріттер фон Лееб до нагородження цим орденом іменувався просто Вільгельмом Леебом. Отримане разом з нагородженням орденом дворянство було особистим — дійсним лише за життя нагородженої особи і не було спадковим. Якщо орден отримував син або внук вже нагородженого, дворянство ставало спадковим.
Останній кавалер ордена, Губертус-Марія Ріттер фон Гайґль, помер 24 січня 1985 року.:::::::::Докладніше

2023

1 березня

Хрест бойових заслуг

Хрест бойових заслуг — державна нагорода України — відзнака Президента України, заснована Указом Президента України Володимира Зеленського 5 травня 2022 року для відзначення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, за видатну особисту хоробрість та відвагу або видатний геройський вчинок під час виконання бойового завдання в умовах небезпеки для життя та безпосереднього зіткнення із супротивником; видатні успіхи в управлінні військами (силами) під час ведення воєнних (бойових) дій.
Дизайн нагороди зроблений на основі історичної нагороди Хрест Бойової Заслуги Української повстанської армії та Української головної визвольної ради, але стрічка має кольори сучасного прапора України, а не прапора УПА, а мечі направлені догори на знак перемоги.:::::::::Докладніше

1 червня

Бірманська Зірка

Бірманська Зірка — державна військова нагорода Великої Британії і Країн Співдружності в період Другої світової війни. Заснована 8 травня 1945 р. (спочатку в 1943 році) за поданням прем'єр-міністра В. Черчилля (1940—1945 рр.), першого лорда казначейства та міністра оборони за велінням Його Величності, в честь перемоги союзних військ над країнами гітлерівської коаліції.
Бірманська Зірка мала один ступінь.
При повторному нагородженню замість повторної Зірки видавалася застібка з написом «PACIFIC» (укр. Тихий океан). Зірка за Другу світову війну «Бірма» («Бірманська Зірка») є однією з почесних нагород Великої Британії періоду Другої світової війни.
Основна маса вручення відбулася відразу після закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 р.).
Є однією з восьми нагородних зірок періоду Другої світової війни.:::::::::Докладніше

1 жовтня

Військовий орден Німецького хреста

Німецький хрест (нім. Der Kriegsorden des Deutschen Kreuzes) — німецька військова нагорода, орден, що існував у Третьому Рейху для нагородження військовослужбовців за хоробрість, виявлену на полі бою, а також за військові заслуги. Був заснований 28 вересня 1941 року за ініціативою фюрера Адольфа Гітлера як проміжна нагорода між Залізним хрестом 1-го класу та Лицарським хрестом.
Має два ступені — золотий (старший) та срібний (молодший). Нагородження орденом кожного зі ступенів було незалежним, тобто аби отримати Золотий німецький хрест необов'язково було бути кавалером Срібного хреста. Більш того, за історію існування нагороди нагороджень орденом старшого ступеня було проведено значно більше, ніж орденом молодшого ступеня.
Золотим хрестом могли бути нагороджені лише кавалери Залізного хреста 1-го класу, а Срібним — кавалери Хреста Воєнних заслуг 1-го класу.:::::::::Докладніше

2024

1 січня

Медаль «За видатні заслуги» армії США

Медаль «За видатні заслуги» армії США (англ. Army Distinguished Service Medal) — військова нагорода армії США. Медаллю «За видатні заслуги» армії нагороджуються представники всіх видів Збройних сил США за зразкове виконання службового обов'язку, у тому числі і не пов'язане з безпосередньою участю в бойових діях. Медаль заснована в 1918 р. для військовослужбовців армії США, а з 1919 р. — для військових моряків. З 1942 р. нею стали нагороджувати і службовців торговельного флоту, що здійснили бойові подвиги. Винагорода присвоюється як у воєнний, так і в мирний час. У воєнний час цією медаллю може бути нагороджений і іноземець.
Медаль «За видатні заслуги» армії була затверджена Указом Президента США Вудро Вільсона від 1 лютого 1918 року і підтверджена актом Конгресу від 7 вересня 1918 року. Генеральним наказом Військового департаменту № 6 від 12 січня 1918 року було визначено наступний опис нової нагороди: «Бронзова медаль відповідного дизайну та стрічка, яку потрібно носити замість неї, вручається Президентом будь-якій особі, яка, перебуваючи на службі в будь-якій посаді в армії, і чия служба під час виконання обов'язків урядової служби була пов'язана з високою відповідальністю, і була оцінена як видатна у воєнний час або у зв'язку з проведенням військової операції проти озброєного ворога Сполучених Штатів». Акт Конгресу від 7 вересня 1918 року визначив різні типи та ступені героїзму та заслуженої служби та включив такі положення до критеріїв нагородження. Поточна законодавча санкція на медаль «За видатні заслуги» — Розділ 10 Кодексу США, розділ 3743.:::::::::Докладніше

1 квітня

Орден Олександра Невського (СРСР)

Орден Олександра Невського (рос. Орден Александра Невского) — військова нагорода, орден СРСР, заснований Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1942 року, одночасно з орденами Суворова і Кутузова, для нагородження командного складу Червоної армії за видатні заслуги в організації і керівництві бойовими операціями і за досягнуті в результаті цих операцій успіхи в боях за Батьківщину.
Орденом Олександра Невського нагороджувалися командири Червоної армії, що проявили в боях за Батьківщину у Вітчизняній війні особисту відвагу, мужність і хоробрість і умілим командуванням забезпечуючи успішні дії своїх частин. Нагородження орденом Олександра Невського здійснювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР.
Орденом Олександра Невського нагороджувалися командири дивізій, бригад, полків, батальйонів, рот і взводів:

• За проявлену, відповідно до бойового завдання, ініціативу по вибору вдалого моменту для раптового, сміливого і стрімкого нападу на ворога і нанесення йому значної поразки з малими втратами для своїх військ;
• За виконання бойового завдання, наполегливу і чітку організацію взаємодії родів військ і знищення повністю або більшій частині перевершуючих сил противника, що протидіють;
• За командування артилерійським підрозділом або частиною, що подавили артилерію ворога, яка перевершує по силі, або що знищили вогневі точки противника, що заважали просуванню наших частин, або що зруйнували групу дзотів і дотів, або що наполегливо відбили атаку значної групи танків, нанісши їй важку утрату;
• За командування танковим підрозділом або частиною, що успішно виконали бойову операцію, заподіяли велику втрату живій силі і техніці противника і що повністю зберегли свою матеріальну частину;
• За командування авіапідрозділом або частиною, що наполегливо і успішно зробили ряд бойових вильотів, нанесли жорстокі втрати живій силі і техніці противника і що без втрат повернулися на свою базу;
• За стрімкі дії і ініціативу по розладу або знищенню інженерних споруджень противника і забезпечення розвитку успіху в наступальному пориві наших частин;
• За систематичну організацію безперебійного різнохарактерного зв'язку і своєчасне усунення його пошкоджень, що забезпечили успіх великих бойових операцій військ;
• За уміле і стрімке виконання десантної операції з найменшими втратами для наших військ, що заподіяла велику поразку противникові і забезпечило успіх загального бойового завдання.
  

Орден Олександра Невського носився на правій стороні грудей і розташовувався після ордена Богдана Хмельницького III ступеня. Збережений у нагородній системі Російської Федерації.:::::::::Докладніше

1 липня

Virtuti Militari

Virtuti Militari (лат. Військова Доблесть) — орден Речі Посполитої, пізніше найвища військова нагорода Польщі за мужність перед лицем ворога, еквівалент британського хреста Вікторії.
Орден запровадив 22 червня 1792 року король Станіслав-Август Понятовський — після розгрому російських військ у битві під Жилинцями (нині село Шепетівського району Хмельницької області), а вже 25 червня в Острозі відбулося нагородження 15 офіцерів і солдатів, які відзначилися в битві.
Орден мав два класи:

• Золота медаль — для генералів та офіцерів;
• Срібна медаль — для унтерофіцерів та солдатів.

Ймовірно, наприкінці серпня — початку вересня 1792 року, коли князь Юзеф Понятовський повернувся до Варшави, був створений статут ордена, заснований на статуті австрійського Військового ордена Марії-Терезії, а форма ордена була змінена з зірки на хрест. Орден був розділений на п'ять класів, які збереглися до наших днів: Серед перших нагороджених орденом були генерали Тадеуш Костюшко та Юзеф Понятовський.
Орден скасував російський цар (і водночас монарх Польського Королівства) Микола I після придушення польського повстання 1831 року.
Відзнаку поновив уряд незалежної Польщі 1919 року.
Орден має 5 ступенів:

• Великий Хрест (з зіркою)
• Командорський Хрест
• Кавалерський Хрест
• Золотий Хрест
• Срібний Хрест.:::::::::Докладніше

1 жовтня

Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918

Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 (італ. Medaglia commemorativa della guerra italo-austriaca 1915-1918) — державна нагорода Королівства Італії.
Медаль заснована королівським указом Віктора Еммануїла III № 1 241 від 29 липня 1920 року для нагородження солдатів італійських збройних сил і флоту, які брали участь у військових діях проти Австро-Угорщини, а також в Додеканесі, Албанії, Сирії та Палестині проти Османської імперії. Дизайн медалі розробив гравер Сільвіо Каневарі. Медаль відзначає не тільки перемогу в Першій світовій війні, а й завершення об'єднання Італії і 70-ту річницю початку революційних дій 1848 роки за незалежність держави.
Раніше 21 травня 1916 року в Італії був заснований спеціальний знак (планка з натягнутою стрічкою), який вручався службовцям італійської армії і флоту за 1 рік активної служби. Стрічка на планці складалася з кольорів італійського прапора (чергуються зелені, білі та червоні смуги), що повторюється шість разів. Кожен додатковий рік служби відзначався на планці срібною зірочкою.
Королівським указом № 150 від 17 січня 1918 року було засновано знак для екіпажів торгових суден. Хоча ці моряки і не брали участь безпосередньо в бою, але також часто піддавалися ризику в результаті військових операцій. Цей знак представляв стрічку з шовку з одинадцятьма вертикальними смугами рівної ширини синього і білого кольорів. Королівським указом № 1 786 від 15 липня 1923 року, знак був перетворений на медаль «За заслуги для екіпажів торгового флоту», абсолютно ідентичну з пам'ятною медаллю, але на стрічці знаку для екіпажів торгових суден.
За офіційними даними, медаллю нагороджені понад 1 800 000 осіб.:::::::::Докладніше