Синютка Олег Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Синютка
Олег Синютка
Олег Синютка
Народний депутат Верховної Ради України IX скликання
Нині на посаді
На посаді з29 серпня 2019
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрОлексій Гончарук
Денис Шмигаль
Голова Львівської обласної державної адміністрації
26 грудня 2014 — 11 червня 2019
ПрезидентПетро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
Володимир Гройсман
ПопередникЮрій Турянський
НаступникРостислав Замлинський в.о.[1]
Директор департаменту економічної політики Львівської міської ради
січень 2007 — липень 2007
Заступник міського голови Львова з питань економіки та соціальної політики
листопад 2006 — січень 2007
Депутат Івано-Франківської обласної ради
2006 — 2010
Заступник міського голови Івано-Франківська з питань діяльності виконавчих органів ради
2002 — 2006
Народився14 лютого 1970(1970-02-14) (54 роки)
с. Куропатники, Бережанський район, Тернопільська область
Відомий якполітик
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Alma materПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Політична партіяЄвропейська солідарність
У шлюбі зСинютка Наталія Генадієвнаd
Релігіягреко-католицизм[2]
Олег Синютка на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Європейська Солідарність 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Олег Михайлович Синютка (нар. 14 лютого 1970(19700214), с. Куропатники, Бережанський район, Тернопільська область, Українська РСР) — український політик, державний діяч. Кандидат економічних наук (2015). Голова Львівської ОДА з 26 грудня 2014 до 11 червня 2019. Народний депутат України IX скликання від партії «Європейська Солідарність». Балотувався на посаду Львівського міського голови у 2020 році, однак програв чинному голові Андрію Садовому.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1970 року на Тернопільщині.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1987 році вступив на перший курс історичного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту. Закінчив Прикарпатський університет за фахом вчитель історії у 1993 році[3].

З 1988 по 1989 рік — строкова служба у Збройних силах СРСР.

У 1995 році отримав диплом про другу вищу освіту за спеціальністю «Економіка та управління» Прикарпатського університету (м. Івано-Франківськ)[4].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З лютого 1992 року по вересень 1994 працював керівником Івано-Франківського відділу Фонду соціальної адаптації молоді України[3].

У 1995–2001 роках — голова СТ «Маслосоюз» (м. Івано-Франківськ)[3].

2001–2002 рр. — в.о. директора ТзОВ «Івано-Франківське АвтоЗАЗ-ДЕУ»[5].

2002–2006 рр. — заступник міського голови м. Івано-Франківська з питань діяльності виконавчих органів ради.

З листопада 2006 по січень 2007 року працював заступником міського голови Львова з питань економіки та соціальної політики.

У 2007 році — директор департаменту економічної політики Львівської міської ради.

З 2007 по грудень 2014 року — перший заступник Львівського міського голови[3].

У 2015 році здобув кандидатський ступінь за спеціальністю «Економічні науки» за темою: «Розвиток метрополійних функцій великого міста»[6][7].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 1997—2005 роках голова Івано-Франківської обласної організації партії «Реформи і порядок»; голова Івано-Франківської міської організації НСНУ.

У 1998 році — кандидат у народні депутати від партії «Реформи і порядок»[8].

У 2002 та 2006 році балотувався у народні депутати від партії за списком Блоку «Наша Україна», у 2006 — № 296 у списку[8].

З березня 2006 р. — депутат Івано-Франківської обласної ради, комісія з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій.

У 2007 році балотувався у народні депутати від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (№ 375 у списку) як член "Народного Союзу «Наша Україна»[8]. Від того часу не був членом жодної партії[9].

Голова Львівської облдержадміністрації

[ред. | ред. код]

26 грудня 2014 року очолив Львівську обласну державну адміністрацію[10][9]. 30 грудня нового голову ЛОДА представив особисто Президент України Петро Порошенко: «Для мене велика честь представляти нового голову Львівської ОДА. Олег Михайлович переймає посаду у дуже складний час. Але я безапеляційно вірю, що йому вдасться зробити все можливе, аби Львівщина перетворилася на колиску інноваційного розвитку, своєрідний бізнес-центр Галичини»[11].

1 серпня 2015 року став новим керівником львівської територіальної організації політичної партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“»[12], член Центральної ради партії.

З жовтня 2015 року — депутат Львівської облради від фракції БПП «Солідарність». Був готовий добровільно покинути пост керівника Львівщини у разі обрання головою обласної ради[13].

У грудні 2015 року склав повноваження депутата облради, залишившись головою Львівської обласної державної адміністрації, повідомивши що «у Київ не переїжджатиме»[14]. Часто брав участь в інтерактивних ефірах з часу вступу на посаду голови ОДА[15].

За два роки перебування на посаді голови Львівської ОДА Олег Синютка виконав 39 % своїх публічних обіцянок[16]. Найбільше обіцянок було присвячено галузі розбудови інфраструктури, розвитку охорони здоров'я, транспорту та фінансам. Серед виконаних обіцянок: забезпечення обладнанням Новояворівської лікарні № 1, побудова двох асфальтних заводів та ремонт доріг у низці районів області. Серед невиконаних вирізняються: завершення у 2015 році ремонту дороги Львів-Славське, заборона діяльності перевізників, які до кінця 2015 року не встановили GPS-пристрої та здача у 2016 році в експлуатацію Львівського перинатального центру.

Однак у 2017 році аналітики порталу «Слово і Діло» відзначили приріст відповідальності на 7 %, таким чином Олег Синютка посів 4 місце серед голів ОДА[17].

У 2018 році за інформацією видання «ДС» за підсумками трьох кварталів посідає 3 місце у рейтингу голів обласних адміністрацій[18].

11 січня 2018 року побив абсолютний рекорд перебування на посаді голови Львівської облдержадміністрації (1112 днів)[19].

22 квітня 2019 року — вже наступного дня після другого туру президентських виборів — пішов у відставку[20], заявивши, що «залишиться з людьми» і планує бути в політиці[21], проте «на посаду міського голови Львова не претендуватиме»[22]. Львівська область стала єдиною в Україні, де перемогу на виборах одержав діючий президент Петро Порошенко[23]. Звільнений з посади 11 червня[24].

Свої здобутки на посаді прокоментував наступним чином: «Найголовніше, чого мені вдалося добитися за ці 4 роки та 4 місяці — це є злагода в суспільстві, єдність суспільства». За весь період перебування на посаді журналісти, політики та політтехнологи відзначили наступні здобутки: залучення інвестицій, ремонт доріг, відкриття нових підприємств та створення робочих місць впровадження реформи децентралізації, проведення неодноразових зустрічей з бійцями АТО/ООС та конкурсу мікропроектів обласної ради й обласної адміністрації[25][26]. Серед поразок були відзначені: конфлікт з Львівською міськрадою на фоні сміттєвої кризи, проблеми з підбором кадрів та комунікацією, скандальне виділення земельних ділянок для учасників АТО, які згодом виявились аферистами[25][27][28].

Народний депутат України 9-го скликання. Був обраний за списком від партії «ЄС» (№ 9)[29]. Голова підкомітету з питань забезпечення діяльності народних депутатів Комітету Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради[30].

31 травня 2019 року був обраний у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[31][32].

У вересні 2020 року Олег Синютка заявив, що буде балотуватися на посаду міського голови Львова від «Європейської Солідарності». Про свій намір він повідомив під час зустрічі п'ятого президента Петра Порошенка та народних депутатів «ЄС» з львів'янами 6 вересня 2020 року[33].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Олег Синютка став лауреатом премії «Людина року 2017» у номінації «Регіональний лідер»[34]. Став першим керівником Львівської обласної державної адміністрації удостоєним цього титулу.

20 грудня 2019 року посів 4 місце у рейтингу найвпливовіших людей Львова за версією журналу «Новое время»[35].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батько Михайло Олексійович (1939) — учитель історії; мати Євгенія Каролівна (1943) — учителька математики[3].

Дружина — Синютка Наталія Геннадіївна, кандидат економічних наук, доцент на кафедрі фінансів, Національний університет «Львівська політехніка»[36].

Має двоє дітей: доньку Ірину (15) та сина Андрія (12).[37]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 384/2019 «Про тимчасове виконання обов’язків голови Львівської обласної державної адміністрації»
  2. ↑ Зі слів Синютка на радіостанції «Незалежність» у передачі «Підсумок важливого», 11.01.19р. о 14:10
  3. ↑ а б в г д Довідка: Синютка Олег Михайлович. dovidka.com.ua. Процитовано 13 лютого 2020.
  4. ↑ Хто представляє Львівщину у Верховній Раді: народні депутати Зеленського. 032.ua - Сайт міста Львова (укр.). Процитовано 14 лютого 2020.
  5. ↑ ​Синютка Олег Михайлович. LB.ua. Процитовано 14 лютого 2020.
  6. ↑ Синютка Олег Михайлович (кандидат наук). irbis-nbuv.gov.ua.
  7. ↑ Zaxid.net. Голова ЛОДА захистив дисертацію про метрополію Львова. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  8. ↑ а б в Синютка Олег Михайлович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 13 лютого 2020.
  9. ↑ а б Інтерв'ю голови Львівської ОДА Олега Синютки газеті "Високий Замок". loda.gov.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 13 лютого 2020.
  10. ↑ Указ Президента України від 26 грудня 2014 року № 964/2014 «Про призначення О. Синютки головою Львівської обласної державної адміністрації»
  11. ↑ Zaxid.net. Порошенко про Синютку: цей вибір найкращий. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  12. ↑ Zaxid.net. Львівський осередок «Солідарності» Порошенка очолив голова ЛОДА. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  13. ↑ Хто став депутатами Львівської обласної ради VII скликання. portal.lviv.ua (укр.). Процитовано 22 квітня 2019.
  14. ↑ Львівський губернатор Синютка вирішив скласти повноваження депутата облради. ukranews_com (ua) . 5 грудня 2015. Процитовано 22 квітня 2019.
  15. ↑ Дві великі різниці:як ТРК "Львів" змінила формат спілкування з Олегом Синюткою. Детектор медіа.
  16. ↑ Zaxid.net. За два роки на посаді голови ЛОДА Олег Синютка виконав менше 40% обіцянок. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  17. ↑ Чи стали голови ОДА відповідальнішими в 2017 році. Слово і Діло (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  18. ↑ Новини Львова: Олег Синютка – у трійці кращих голів облдержадміністрацій України. Гал-інфо. Процитовано 13 лютого 2020.
  19. ↑ Zaxid.net. Усмішки Синютки. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  20. ↑ Синютка пішов у відставку зі словами "все буде Україна". ukranews_com (ua) . 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  21. ↑ Синютка залишає посаду керівника Львівської ОДА. www.unian.ua (укр.). Процитовано 22 квітня 2019.
  22. ↑ Синютка кинув "людей" і пішов з посади - з порушенням закону? (оновлюється) | Справжня Варта. varta.com.ua. Процитовано 22 квітня 2019.
  23. ↑ Факти ICTV | Внутрішня політика і комунікація з народом: які кроки Порошенка призвели до його поразки. ФАКТИ. 22 квітня 2019. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 22 квітня 2019.
  24. ↑ Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 369/2019 «Про звільнення О.Синютки з посади голови Львівської обласної державної адміністрації»
  25. ↑ а б Кінець епохи Синютки: з яким багажем покидає посаду голова ЛОДА (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  26. ↑ Синютка йде. За що йому можна подякувати - Львівська Пошта. www.lvivpost.net (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  27. ↑ Zaxid.net. Верховний суд України підтвердив право ЛОДА на землі біля озера Наварія. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  28. ↑ Zaxid.net. «З усієї моєї 4,5-річної діяльності ви хочете витягнути два-три епізоди». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 14 лютого 2020.
  29. ↑ Партія "Європейська солідарність" оприлюднила 50-ку кандидатів у нардепи – хто у списку. 5 канал (uk-UK) . Процитовано 14 лютого 2020.
  30. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  31. ↑ В "Європейській солідарності" призначили президію партії. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 20 січня 2020.
  32. ↑ Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  33. ↑ "Європейська солідарність" висунула Олега Синютку в мери Львова (фото). LB.ua. Процитовано 26 вересня 2020.
  34. ↑ Zaxid.net. Олег Синютка став лауреатом премії «Людина року» у номінації «Регіональний лідер». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 13 лютого 2020.
  35. ↑ Рейтинг НВ. Топ-30 найвпливовіших людей Львова. nv.ua. Процитовано 13 лютого 2020.
  36. ↑ ЖУРНАЛ БІЗНЕС ІНФОРМ. Анотований каталог (2019). www.business-inform.net. Процитовано 13 лютого 2020.
  37. ↑ з його слів в ефірі радіо "Незалежніст" 13.10.20 р.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Синютка Олег Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синютка_Олег_Михайлович&oldid=40160354