Чарльз III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей зі схожим іменем Чарлз.
У Вікіпедії є статті про інших людей зі схожим іменем Карл III.
Чарльз III
англ. Charles III, King of the United Kingdom
Чарльз III
Чарльз III
Чарльз III
Король Великої Британії та королівств Співдружності
Коронація: 6 травня 2023
Попередник: Єлизавета II
Спадкоємець: Вільям, принц Уельський
 
Ім'я при народженні: англ. Prince Charles Philip Arthur George Windsor of Edinburgh
Народження: 14 листопада 1948(1948-11-14)[1][2][…] (75 років)
Букінгемський палац, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[4]
Країна: Велика Британія[5][6]
Релігія: англіканство
Освіта: Аберисвітський університет (червень 1969)[4], Триніті-коледж (Кембридж) (23 червня 1970)[4], Коледж Королівських ВПСd (вересень 1971)[4], Hill House International Junior Schoold[4], школа Чімd[4], Школа Ґордонстоун (липень 1967)[4], Тімбертоп (1966)[4], Hill House Schoold (1957)[4] і Британський Королівський воєнно-морський коледж в Дартмуріd[4]
Рід: Віндзорська династія[7] і Глюксбурги
Батько: Філіп, герцог Единбурзький[8][6][4]
Мати: Єлизавета II[8][6][4]
Шлюб: 1.Діана
2.Каміла Паркер Боулз
Діти: Вільям, принц Уельський
Гаррі, герцог Сассекський
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Чарльз III або Карл III[⇨] (англ. Charles III, King of the United Kingdom, вимовляється як /tʃɑːlz/, нар. 14 листопада 1948, Букінгемський палац, Лондон, Велика Британія) — король Сполученого Королівства та ще 14 країн Співдружності націй.[a][b] Прямий спадкоємець Єлизавети II, був Герцогом Корнуольським і Герцогом Розесейським з 1952 року до свого сходження на престол у 2022 році. Як спадкоємець трону, він очікував його найдовше у британській історії: він був принцом Уельським довше всіх, маючи цей титул з липня 1958 року[9]. Після смерті свого батька Філіпа 9 квітня 2021 року Чарльз також успадкував титул Герцога Единбурзького. Представник Віндзорської династії (по батькові — Ґлюксбурзького дому). Старший син британської королеви Єлизавети II та Філіпа, герцога Единбурзького. Народився в Букінгемському палаці. Перший онук короля Георга VI. Здобув освіту в школах Cheam і Ґордонстоун. Провів рік у кампусі гімназії Джилонг у Вікторії, Австралія. Здобув ступінь бакалавра мистецтв у Кембриджському університеті. Служив у британській авіації та на флоті (1971—1976). Одружився з Діаною Спенсер (1981), мав із нею двоє синів: Вільяма і Гаррі, але згодом розлучився (1996). Вдруге одружився із давньою подругою Каміллою Паркер Боулз (2005). Коронація Чарльза III та Камілли відбулася у Вестмінстерському абатстві 6 травня 2023 року.[10]

Як принц Уельський, Чарльз прийняв на себе офіційні обов'язки від імені Королеви та країн Співдружності. Чарльз в 1976 році заснував The Prince's Trust, спонсорує The Prince's Charities і є патроном, президентом і членом понад 400 інших благодійних організацій. Як еколог він підвищує обізнаність про органічне сільське господарство та зміну клімату, що принесло йому нагороди і визнання екологічних груп[11][12]. Його підтримка альтернативної медицини, включно з гомеопатією, була розкритикована деякими фахівцями з медичного угруповання,[13] і його погляди на роль архітектури в суспільстві та збереженні історичних будівель отримали значну увагу з боку британських архітекторів і критиків дизайну.[14][15][16] З 1993 року Чарльз працює над створенням Паундбері, експериментального нового міста, заснованого відповідно до його архітектурних принципів.

Імена

[ред. | ред. код]
  • Чарльз Філіп Артур Джордж (англ. Charles Philip Arthur George) — повне;[17]
  • Карл Філіп Артур Георг — повне, за традицією іменування монарших осіб (українською)[18];
  • Чарльз (англ. Charles) — скорочене;
  • Карл — скорочене, за традицією іменування монарших осіб (українською)[18][19].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Чарльз народився в Букінгемському палаці в Лондоні під час правління його діда по материнській лінії Георга VI 14 листопада 1948 року, о 21:14 (GMT)[20]. Перша дитина в родині Єлизавети, герцогині Единбурзької (майбутньої королеви Єлизавети II), і Філіпа, герцога Единбурзького. Перший онук короля Георга VI і королеви Єлизавети.

15 грудня 1948 року в музичній кімнаті Букінгемського палацу відбулися хрестини принца (був хрещений архієпископом Кентерберійським, Джеффрі Фішером). Його хрещеною матір'ю стала принцеса Маргарет — сестра Єлизавети. У віці трьох років і трьох місяців (лютий 1952 року) став спадкоємцем британського престолу після смерті Георга VI і сходження на престол Єлизавети II.

Чарльз був присутній на коронації своєї матері у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року, де він сидів поруч з бабусею і тіткою[21]. Як було заведено для дітей вищого класу в той час, гувернантка Кетрін Піблз була призначена для початку освіти принца від п'яти- до восьмирічного віку.

У 1955 році Букінгемський палац оголосив, що Чарльз буде відвідувати школу, а не мати приватного репетитора, що зробило його першим спадкоємцем, який отримав освіту в такий спосіб[22]. 7 листопада 1956 року Чарльз розпочав заняття в школі Хілл Хаус, на заході Лондона[23]. Він не отримав особливого ставлення від засновника та директора школи Стюарта Таундера, який порадив королеві, щоб Чарльз тренувався грати у футбол, оскільки хлопці ніколи не проявляли особливого ставлення на футбольному полі[24].

Потім Чарльз навчався в двох колишніх школах свого батька — Підготовчій школі Чим в Беркширі, Англія,[25] з 1958 року,[23] а потім в Ґордонстоуні на північному сході Шотландії, почав заняття там у квітні 1962 року[23]. Хоча він, як повідомляється, описав Ґордонстоун, який відзначався особливо жорсткою навчальною програмою, як «Колдітц у кілях»[23], згодом Чарльз похвалив Ґордонстоун, заявивши, що він навчив його «багато чому про себе та свої власні здібності та вади.. Це навчило мене приймати виклики та проявляти ініціативу». В інтерв'ю 1975 року він сказав, що «радий», що він відвідував Ґордонстоун і що «жорсткість місця» була «значно перебільшеною»[26].

Він провів два семестри в 1966 році в кампусі Тімбертопу в гімназії Джилонг ​​у Вікторії, Австралія, за цей час він відвідав Папуа Нову Гвінею у шкільній поїздці зі своїм викладачем історії Майклом Коллінсом Персе[27][28]. У 1973 році Чарльз описав свій час у Тімбертопу, як найприємнішу частину всієї своєї освіти[29].

Після повернення до Ґордонстоуна Чарльз наслідував батька, ставши Гед Боєм. Він закінчив у 1967 році, з шістьма рівнями GCE та двома рівнями A в історії та французькій мові, відповідно до класів B та C[27]. Про своє раннє навчання Чарльз пізніше зауважив: «Я не любив школу так сильно, як міг би, але це було лише тому, що вдома я щасливіший, ніж де-небудь ще»[26].

Чарльз порушив королівську традицію вдруге, коли він вступив прямо до університету після А-рівня, а не вступив до Збройних сил Великої Британії[25]. У жовтні 1967 р. Його прийняли до Трініті-коледжу, Кембридж, де він вивчав антропологію, археологію та історію[27]. Під час свого другого курсу Чарльз відвідував Університетський коледж Уельсу в Абериствіт, вивчаючи історію та валлійську мову протягом семестру[30].

23 червня 1970 року він закінчив Кембридж, отримавши ступінь бакалавра мистецтв 2:2, таким чином ставши першим спадкоємцем, який отримав університетський ступінь[30]. 2 серпня 1975 року йому було присвоєно ступінь магістра мистецтв у Кембриджі[30] (у Кембриджі магістр мистецтв — це вчене звання, а не аспірантура).

Принц Уельський

[ред. | ред. код]

26 липня 1958 року Чарльзу було присвоєно титул принца Уельського і графа Честер[31], проте формальна церемонія інвеститури, в ході якої Єлизавета II поклала на голову сина вінець принца Уельського, пройшла тільки 1 липня 1969 року в замку Карнарвон в Уельсі[32].

Він зайняв місце в Палаті лордів у 1970 році[33], і виголосив свою першу промову в Палаті лордів в червні 1974 року[34], перший член королівської родини, який виступав в Палаті лордів з моменту Едуарда VII в 1884 році[35]. Він знову виступив з промовою у 1975 році[36].

Принц Чарльз почав брати на себе більше публічних обов'язків, заснувавши Prince Trust в 1976 році[37], і подорожував до США у 1981 році[38]. У середині 70 років ХХ століття принц виявив зацікавленість у виконанні обов'язків генерал-губернатора Австралії. Але через відсутність ентузіазму в громадськості пропозиція зійшла нанівець[39]. Принц Чарльз ухвалив рішення, не без деякого жалю, він сказав: «Отже, про що ти думаєш, коли ти готовий зробити щось, щоб допомогти, і тобі просто сказали, що твоя допомога не потрібна?»[40]

Чарльз є абсолютним рекордсменом в історії Британської монархії за тривалістю перебування в статусі спадкоємця британської корони, попередній рекорд належав королю Едуарду VII[41]. Якщо він стане монархом, він буде найстаршою людиною, яка зробила це; нинішнім рекордсменом є Вільгельм IV, якому було 64 років, коли він став королем у 1830 році[42].

2009 року зауважили[хто?], що одну з пар чорних оксфордів «John Lobb» принц Чарльз безперервно носить з 1968 року. За цей час туфлі обросли величезною кількістю латок, але принц із ними не розлучається[43].

У березні 2020[44] та лютому 2022 року[45] перехворів на коронавірусну хворобу 2019 (COVID-19).

У квітні 2022 року англійські соціологічні дослідження показували, що 42 % англійців вважають, що спадкоємець престолу повинен відійти в сторону, щоб на трон сів принц Вільям. Лише 24 % вважають, що принц Уельський Чарльз не повинен відмовлятись від трону, який так довго чекає. 29 % відповіли, що не турбуються про це взагалі. Тим не менш, дослідження показує, що 48 % англійців вважають, що принц Чарльз виконає свою роботу добре, порівняно з 19 %, які вважають, що принц Чарльз буде поганим королем, і 27 %, які вважають, що він буде виконувати свою роботу ні добре, ні погано[46].

Правління

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вступ на престол короля Чарльза III
Король Чарльз III та королева Камілла на балконі Букінгемського палацу після коронації. 6 травня 2023

8 вересня 2022 року померла королева Єлизавета II — мати Чарльза[47]. Того ж дня прем'єр-міністерка Ліз Трасс виступила з промовою та повідомила тронне ім'я, обране королем для свого правління, — Чарльз III[48]. 10 вересня відбулася формальна прокламація Чарльза королем[49].

Коронація Чарльза III та Камілли відбулася у Вестмінстерському абатстві 6 травня 2023 року.

У листопаді 2022 року державний візит до Лондона здійснив президент Південно-Африканської Республіки Сиріл Рамафоса[50]. У березні 2023 року король Чарльз III здійснив візит до Німеччини[51], а у вересні — до Франції[52]. Тоді він став першим британським монархом, що виступив із промовою перед парламентами цих країн[51][52].

У січні 2024 року в Чарльза III виявили доброякісне новоутворення простати[53], через що він переніс хірургічне втручання[54]. У лютому в короля виявили онкологічне захворювання[55].

Відвідини України і позиція щодо України

[ред. | ред. код]

Відвідини України

[ред. | ред. код]

У вересні 1996 року принц Уельський Чарльз відвідав Україну на запрошення Президента України Леоніда Кучми. Серед іншого у Києві відвідав Софійський собор, Меморіал Вічної Слави, Києво-Могилянську академію, де був приємно вражений англомовними студентами і вітальними плакатами, потім відбув до Севастополя, де відвідав Меморіал британцям загиблим у Кримській війні[56][57][58].

Позиція щодо України

[ред. | ред. код]

1 березня 2022 року принц Чарльз засудив російське вторгнення держави-окупанта в Україну та висловив свою підтримку українцям, які чинять спротив агресору. «Ми солідарні з усіма, хто чинить опір жорсткій агресії», — заявив він. За словами принца, це — «атака на демократію, на відкрите суспільство, на саму свободу». Члени британської королівської родини рідко висловлюються щодо політичних питань, дотримуючись нейтральності[59]. У квітні 2022 року принц Чарльз зустрівся з родиною, яка втекла від війни в Україні[60].

Титул

[ред. | ред. код]

З 8 вересня 2022 року:

  • англ. His Majesty Charles, by the Grace of God, of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and of His other Realms and Territories King, Head of the Commonwealth, Defender of the Faith.
  • укр. Його Величність Чарльз, милістю Божою Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії та інших Його королівств і територій Король, Голова Співдружності, захисник віри.

Повний титул до сходження на престол

Сім'я

[ред. | ред. код]
Докладніше: Віндзорська династія та Глюксбурги

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Георг I, король Греції
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Андрій, грецький принц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Ольга Костянтинівна, російська царівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Філіп, единбурзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Prince Louis of Battenberg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Аліса, баттенберзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Princess Victoria of Hesse and by Rhine
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Чарльз, король Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Георг V, король Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Георг VI, король Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Марія, вюртемберзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єлизавета II, королева Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Claude Bowes-Lyon, 14th Earl of Strathmore and Kinghorne
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Єлизавета (І), стратморська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Cecilia Cavendish-Bentinck
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У місті Бахчисарай є вулиця Принца Уельського. Названа на честь візиту принца до Криму у 1996 році.

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У конституційній монархії король є головою держави, але його виконавчі повноваження обмежені конституційним звичаєм.
  2. ↑ До Співдружності націй входять — Канада, Австралія, Нова Зеландія, Ямайка, Багамські Острови, Гренада, Папуа Нова Гвінея, Соломонові Острови, Тувалу, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда, Беліз, Сент-Кіттс і Невіс.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н HRH The Prince of Wales | Prince of Wales — 2020.
  5. ↑ LIBRIS — 2008.
  6. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  7. ↑ Page 1003 | Supplement 41948, 5 February 1960 | London Gazette | The Gazette
  8. ↑ а б Kindred Britain
  9. ↑ Heir-to-throne record for Charles. BBC News (брит.). 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 18 липня 2015. Процитовано 1 квітня 2020.
  10. ↑ У Лондоні відбулася коронація Чарльза ІІІ. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  11. ↑ Prince Charles to receive environmental award in NYC - USATODAY.com. usatoday30.usatoday.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2020.
  12. ↑ Alderson, Andrew (14 березня 2009). Prince Charles given 'friend of the forest' award (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 1 квітня 2020.
  13. ↑ He's at it again: Prince Charles accused of lobbying Health Secretary. The Independent (англ.). 21 липня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  14. ↑ Forgey, Benjamin (22 лютого 1990). PRINCE CHARLES, ARCHITECTURE'S ROYAL PAIN. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  15. ↑ December, 22; Fulcher, 2014By Merlin. Profession reacts to Prince Charles’ 10 design principles. Architects Journal (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.
  16. ↑ Pentreath, Ben (1 листопада 2013). How the Poundbury project became a model for innovation. www.ft.com (брит.). Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  17. ↑ Чарльз - новий король. https://www.bbc.com/ukrainian. BBC Україна. 8 вересня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  18. ↑ а б Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. В. Корунець. — 5-те вид., виправ. і допов. — Вінниця: Нова Книга, 2017—448 с.
  19. ↑ Чарльз ІІІ чи Карл ІІІ: як правильно українською. www.unian.ua. Процитовано 11 вересня 2022.
  20. ↑ Архівована копія. www.amazon.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ rose.slavin (2 червня 2017). 50 facts about The Queen's Coronation. The Royal Family (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  22. ↑ SPECIAL: PRINCESS DIANA, 1961-1997. web.archive.org. 31 березня 2005. Архів оригіналу за 31 березня 2005. Процитовано 1 квітня 2020.
  23. ↑ а б в г Hyland, Rose (28 січня 2016). The Prince of Wales. The Royal Family (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 1 квітня 2020.
  24. ↑ Lieutenant Colonel H. Stuart Townend (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.
  25. ↑ а б Prince Charles Profile - Line of Succession - The Royal Family, HRH The Prince of Wales. web.archive.org. 4 липня 2012. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 1 квітня 2020.
  26. ↑ а б Rudgard, Olivia (10 грудня 2017). Colditz in kilts? Charles loved it, says old school as Gordonstoun hits back at The Crown. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.
  27. ↑ а б в Biographies | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  28. ↑ THE NEW BOY AT TIMBERTOP. Australian Women's Weekly (1933 - 1982). 9 лют 1966. с. 7. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  29. ↑ Prince had happy time at Timbertop. Canberra Times (ACT : 1926 - 1995). 31 січ 1973. с. 11. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  30. ↑ а б в Biographies | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  31. ↑ The Prince of Wales - Previous Princes of Wales. web.archive.org. 11 жовтня 2008. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 1 квітня 2020.
  32. ↑ The Prince of Wales - Investiture. web.archive.org. 20 жовтня 2008. Архів оригіналу за 20 жовтня 2008. Процитовано 1 квітня 2020.
  33. ↑ H.R.H. THE PRINCE OF WALES INTRODUCED (Hansard, 11 February 1970). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  34. ↑ SPORT AND LEISURE (Hansard, 13 June 1974). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  35. ↑ Times, Alvin Shuster Special to The New York (14 червня 1974). Prince Charles Speaks in Lords. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  36. ↑ VOLUNTARY SERVICE IN THE COMMUNITY (Hansard, 25 June 1975). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  37. ↑ The Prince's Trust | The Prince's Charities. web.archive.org. 21 вересня 2008. Архів оригіналу за 21 вересня 2008. Процитовано 1 квітня 2020.
  38. ↑ Ferretti, Fred (18 червня 1981). Prince Charles Pays a Quick Visit to City. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  39. ↑ Daley, Paul (9 листопада 2015). Long to reign over Aus? Prince Charles and Australia go way back. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020.
  40. ↑ Princes would 'consider' G-G position. www.theaustralian.com.au. 24 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020.
  41. ↑ Принц Чарльз установил абсолютный рекорд ожидания британской короны. Interfax.ru (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  42. ↑ Rayner, Gordon (19 вересня 2013). Prince of Wales will be oldest monarch crowned (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2020.
  43. ↑ Ікона стилю та адепт екології: принц Чарльз став зіркою нового номера Vogue // Фокус. — 2020. — 5 листопада. (рос.)
  44. ↑ Coronavirus: Prince Charles tests positive but 'remains in good health' (брит.). 25 березня 2020. Процитовано 17 січня 2024.
  45. ↑ Ott, Haley (10 лютого 2022). Britain's Prince Charles tests positive for COVID-19 for the 2nd time - CBS News. www.cbsnews.com (амер.). Процитовано 17 січня 2024.
  46. ↑ Принца Чарльза не хочуть бачити королем Великої Британії
  47. ↑ Queen Elizabeth II has died (брит.). 8 вересня 2022. Процитовано 17 січня 2024.
  48. ↑ Porterfield, Carlie. King Charles III Era Begins After Queen Elizabeth’s Death— Here’s Who Is Next In Line For The Throne. Forbes (англ.). Процитовано 17 січня 2024.
  49. ↑ Charles praises Queen's reign as he is formally confirmed as king (брит.). 10 вересня 2022. Процитовано 17 січня 2024.
  50. ↑ King Charles III welcomes S. African leader for state visit. AP News (англ.). 22 листопада 2022. Процитовано 17 січня 2024.
  51. ↑ а б Foster, Lauren Said-Moorhouse,Max (30 березня 2023). King Charles becomes first British monarch to address German parliament. CNN (англ.). Процитовано 17 січня 2024.
  52. ↑ а б Said-Moorhouse, Lauren (21 вересня 2023). King Charles makes historic speech at French senate as he hails 'indispensable' UK-France relationship. CNN (англ.). Процитовано 17 січня 2024.
  53. ↑ Короля Чарльза III госпіталізують через доброякісне новоутворення. Європейська правда (укр.). Процитовано 17 січня 2024.
  54. ↑ Короля Чарльза III виписали з лікарні. Європейська правда (укр.). Процитовано 5 лютого 2024.
  55. ↑ Михайлов, Дмитро (5 лютого 2024). У британського короля Чарльза III діагностували рак. Суспільне Новини.
  56. ↑ Знайшлося рідкісне фото принца Чарльза у Києві, Обозреватель, 6 листопада 2020
  57. ↑ Принц Чарльз в Києві: в мережі з'явилося фото, РБК-Україна, 6 листопада 2020
  58. ↑ Визит принца Чарльза в Киев, допис користувачки sveta_kopylova в Livejournal, 15 квітня 2021
  59. ↑ Принц Чарльз засудив вторгнення Росії в Україну. Радіо Свобода.
  60. ↑ Принц Чарльз зустрівся із сім'єю з Києва, яка втекла від війни в Україні. ТСН.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чарльз III

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльз III

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарльз_III&oldid=43692314