Гарбузові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cucurbitaceae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гарбузові
Період існування: 62–0 млн р. т. ранній палеоценнаш час
Канталуп з Австралії і його поперечний розріз
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Гарбузові (Cucurbitaceae)
Juss., 1789
Триби

Gomphogyneae
Triceratieae
Zanonieae
Actinostemmateae
Indofevilleeae
Thladiantheae
Siraitieae
Momordiceae
Joliffieae
Bryonieae
Schizopeponeae
Sicyoeae
Coniandreae
Benincaseae
Cucurbiteae

Вікісховище: Cucurbitaceae

Гарбузові (Cucurbitaceae) — родина дводольних рослин. Більшість гарбузових (всього їх нараховують ≈ 965 видів[1]) — однорічні або багаторічні трави, перезимовують за посередництва кореневих бульб або нижніх частин стебла, і лише деякі з них чагарники і напівчагарники.

Представники цієї родини значно поширені по земній поверхні, за винятком всіх холодних країн, але більшість їх трапляється під тропіками, північна межа поширення в Європі збігається майже з північною межею дуба, в Старому Світі більше родів (54), ніж у Новому Світі; сім родів (Alsomitra, Melothria, Corallocarpus, Luffa, Cucumis , Cayaponia і Sicyos) трапляються у Старому та Новому Світі.

В Україні аборигенно ростуть лише 3 види: переступень чорноягідний (Bryonia alba), переступень червоноягідний (Bryonia cretica), огірок-пирскач звичайний (Ecballium elaterium).

Гарбузові — одна з корисних родин: плоди багатьох видів їстівні (дині, огірки, гарбузи, кавуни, кабачки, патисони, цукіні, тикви (лагенарії), види Sechium, Acanthosicyos, Pelfairia та ін.), інші види йдуть на приготування посудин (Lagenaria) або (судинно-волокнисті пучки), губок для лазень тощо (Luffa). Деякі види (Bryonia, Luffa, Lagenaria) розводять як декоративні рослини.

Ботанічний опис

[ред. | ред. код]

Стебла здебільшого соковиті, багаті водою, стеляться по землі або чіпляються за допомогою простих або гіллястих вусиків, які, судячи за розташуванням вусиків і за їх потворність, правильніше за все прийняти за видозмінені пагони з листям.

Листя у гарбузових черешкові, прості, лопатеві або пальчасто-розсічені, з серцеподібною основою; розташовані вони по спіралі в 2/5; листя, як і стебло, жорстке або волосисте; прилистків немає.

Квітки або одиночні, пазушні, або зібрані в суцвіття, найчастіше в мітелку, рідко в китицю або в щиток. Квітка правильна, одностатева, рідко (у роду Схізопепон (Schizopepon)) двостатева; рослини однодомні або дводомні. Квітковий покрив складається з зрощених при заснуванні на більший чи менший протягом чашечки і віночка. Чашечка про п'ять (рідко про 3, 4 або 6) зубчиках або лопатях, у брунькоскладенні черепичасторозміщені; зрідка (Cyclanthera explodens і деякі різновиди Cucurbita maxima) філіжанка не розвивається, іноді ж (Dimorphochlamys) вона залишається при плодах. Віночок або зрослопелюстковий (у Cucumis, Cucurbita, Citrullus та ін), дзвоникоподібний або тарілчастий, або (у Bryonia, Ecballium, Sicyos та ін) роздільнолюстковий, у брунькоскладенні черепичастий або стулковий. У чоловічій квітці розвинено п'ять тичинок, з яких або одна буває вільна, а інші чотири зростаються попарно, або всі п'ять тичинок зростаються в одну колонку; тичинки несуть тільки половинку розвиненого пиляка (пиляк у них двогніздний), або прямий, або вивитий у вигляді букви S, кільцем або спіраллю. У чоловічій квітці іноді перебуває зачаток маточки. У жіночій квітці іноді з'являються безплідні тичинки (стамінодії) в чисельності 3-2 або 5; маточка складається здебільшого з трьох плодолистків, рідко з 4-5, що зростаються своїми краями і утворюють відповідне число гнізд у зав'язі; зав'язь нижня, багатонасінна; сім'ябруньки анатропні, здебільшого оточені слизом; стовпчик простий, на верхівці трироздільний, з товстим, вигнутим, лопатевим чи війчастим рильцем.
Формула квітки: ; [2] ( ; [3])

Плід — багатонасінна гарбузина́[4], іноді величезного розміру, або зовсім м'яка, або з більш-менш твердим, дерев'янистим зовнішнім шаром (напр. у Lagenaria, Cucurbita та ін.) Насіння безбілкове, у деяких представників (напр. у скаженого огірка насіння при відриванні плоду з силою викидається.

З анатомічної точки зору гарбузові вирізняються присутністю біколлатеральних судинно-волокнистих пучків.

Усупереч популярній думці деякі дослідники вважають, що представники різних видів гарбузових (наприклад, огірки й дині) не здатні до перехресного запилення і тому можуть без ризику вирощуватися поблизу один від одного. Винятком є ​​поєднання гарбуза звичайного і кабачка (або цукіні), але і в цьому випадку перехресне запилення не впливає на якість овочів і призводить лише до змін у генетичному коді насіння. Тим не менш, хто тримає хоча б міні-баштан, не раз куштував «цукрові» огірки з запахом кабачка. Диня між огірками (яким вона найближчий родич) родить зовсім маленька, з гіркуватою тоненькою шкіркою. Проблема зникає, якщо баштан поділити навпіл кількома рядами пасльонових.

Таксономічне положення

[ред. | ред. код]

Ранні класифікації відносили родину Гарбузові то до роздільнопелюсткового порядку Passiflorinae, то до зрослопелюсткового порядку Campanulinae.

У класифікації Кронквіста (1981) родина входить до складу порядку Фіалкоцвіті. За Тахтаджяном родина є єдиним в порядку Гарбузоцвіті.У сучасних класифікаціях (APG II, APG III) родина належить порядку Гарбузоцвіті разом із ще кількома родинами.

Експлозія вибухового огірка[en] (лат. Cyclanthera explodens) в уповільненому русі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Christenhusz, M. J. M. & Byng, J. W. (2016). The number of known plants species in the world and its annual increase. Phytotaxa. 261 (3): 201—217. doi:10.11646/phytotaxa.261.3.1.
  2. Міркін Б.М., Наумова Л.Г., Мулдашев А.А. Вищі рослини: короткий курс систематики з основами науки про рослинність: Підручник. — 2-е, перабот. — Логос, 2002. — 256 с. — 3000 прим. — ISBN 5-94010-041-4.
  3. Барабанов Є.І. Ботаніка: учебік для студ.висш.учеб.заведеній. — М : Видавничий центр «Академія», 2006. — С. 241. — ISBN 5-7695-2656-4.
  4. Раніше її не відрізняли від ягоди, але в сучасній ботанічній літературі гарбузина вважається самостійним підтипом плоду, див., напр. Артюшенко З. А., Федоров Ал. А.Атлас з описової морфології вищих рослин. Плід. — Л.: Наука, 1986. — С.10.

Посилання

[ред. | ред. код]