Московська

Від пл. Арсе­нальної до вул. Кутузова. До неї прилу­чаються вулиці М. Грушевського, Січ­невого повстання, пров. Інженерний, вулиці Анщценка, А. Іванова, М. Гайца-на, Кловський узвіз, вулиці Суворова, Лейпцизька, Різницька, Рибальська, Панаса Мирного, Цитадельна, О. Копиленка. В серед. 1970-х рр. у зв'язку з переплануванням скорочена (раніше сягала вул. Старонаводницької). Одна з найдавніших вулиць Печерська. Виникла на поч. 18 ст. разом з будів­ництвом Старої Києво-Печерської фортеці (цитаделі) у т. зв. Новій слобо­ді, заселеній мешканцями Печерського містечка, зруйнованого під час фортифікаційних робіт. Назва пов'язана з ро­сійським (московським) гарнізоном, що дислокувався на території цитаделі (у 1922–44 – вул. «Арсеналу»). Траса починалася від природного гребеня (перешийка) в районі сучасної пл. Ар­сенальної, який з'єднував Печерськ і Липки; від перетину з вул. Еспланад-ною (тепер вул. Суворова) проходила вздовж межі еспланадної зони до доро­ги у Наводницькому яру (тепер вул. Старонаводницька). До 1830-х рр. вва­жалася центральною вулицею Києва. На ній розташовувалися садиби замож­них мешканців, найкращі галантерейні й мануфактурні магазини, громадські будівлі. На території еспланади перед сучасними будинками № 40 і 42 у 1755–1833 стояла дерев'яна Володимирська церква (згодом перенесена до району «Новоє Строєніє»), перед бу­динками № ЗО і 34 – купецький гости-ний двір, побудований коштом Києво-Печерського монастиря (не зберігся), неподалік від якого були питний та шинковий двори, монастирська бійня. На місці будинку № ЗО на замовлення Лаври було зведено найкращий у місті «Зелений готель» (не зберігся). Забудо­ву вулиці поч. 19 ст. характеризують садибний будинок № 40-6 (відновлений у 1990-х рр.), будинок № 34/2 (див. ст. 55), споруджені у стилі класицизм. До цієї ж доби належав одноповерховий дерев'яний будинок № 46, зведений 1808 за проектом арх. А. Меленського для київського коменданта О. Массе і реконструйований у 1880-х рр. у дусі «ропетовщини» (розібраний на поч. 1980-х рр.).

Під час будівництва Нової Печерської фортеці у 1830–50-х рр. вулиця була забудована численними об'єктами вій­ськового відомства, до яких належать пам'ятки архітектури, що збереглися: арсенальні виробничі майстерні (№ 2; див. ст. 207.3.3), казарми жандарм­ського полку (№ 22; див. ст. 207.3.8) та військових кантоністів (№ 45; див. ст. 207.3.7), вежа № 4 (№ 47; див. ст. 207.3.4). Важливим містобудівним акцентом і духовним осередком району стала заснована 1878 Введенська жіно­ча громада з однойменною церквою, влаштованою у реконструйованому ко­лишньому будинку війта Г. Рибальсько­го поч. 19 ст. (№ 42). Після скасування в 1897 еспланадних правил на вулиці зводяться прибуткові житлові будин­ки – № 5/2 (не зберігся), 15, 27, 29, 29-а, 29-6, 30, 31 (не зберігся), особняк арх. А.-Ф. Краусса (№ 5), громадські спору­ди: будинки Київського місцевого правління Російського товариства Чер­воного Хреста (№ 1/2), Києво-Печер­ського військового зібрання (№ 7; не зберігся), прибутковий будинок Введенського монастиря (№ 38), печерські платні лазні (№ 33; знесені у 1984), кілька виробничих корпусів і меха­нічний цех (№ 8; див. ст. 154.1), пов'я­зані з розвитком заводу «Арсенал». Архітектура будинків кін. 19 – поч. 20 ст. відображає стилістичні напрями істо­ризму (№ 5, 27, 29, 29-а, 29-6, 30, 38), модерну (№ 8, 15), цегляного стилю (№ 1/2 , 4–6).

У радянський час вулиця зберегла змішаний промислово-житловий ха­рактер. У 1930-х рр. зведено п'ятипо­верховий багатоквартирний житловий будинок № 44 у стилі пізнього конст­руктивізму. З будівель 1950-х рр. заслуговують на увагу Будинок культури за­воду «Арсенал» (№ 3), житловий буди­нок працівників «Метробуду» (№ 5/2), великий житловий комплекс між вули­цями Лейпцизькою та Цитадельною (№ 37–41). У 1960–80-х рр. здійснено реконструкцію забудови вулиці, під час якої розібрано кілька цінних будинків 19 – поч. 20 ст. (№ 13, 31, 33, 46) та збудовано ряд виробничих корпусів «Арсеналу» й інших об'єктів, архітек­турно не пов'язаних з історичним сере­довищем. Для влаштування прямого зв'язку з Кловським узвозом знесено стайні у лівому крилі колишньої казар­ми жандармського полку. 1987 на розі з вул. Суворова споруджено кінотеатр «Зоряний» (№ 31–33; арх. В. Юдін та ін.).

Незважаючи на різнохарактерність забудови, вулиця має цінність як одна з давніх планувальних осей історично­го району Києва – Печерська. Історичне значення вулиці зумовлене насамперед її військово-промисловим характером. Майже 150 років тут діє одне з найбільших військово-промис­лових підприємств України – завод «Арсенал» (№ 2–10; тепер Київське АТ «Завод "Арсенал"»), заснований у 18 ст. (див. ст. 154). На вул. Московській, 2 розташовані арсенальні виробничі май­стерні, споруджені 1850–54 за проек­том арх. О. Геміліана як головний кор­пус заводу, що входив до складу Київ­ської фортеці (тепер музей заводу) і механічний цех (№ 8), побудований 1912–14, в яких вироблялися і ремонтувалися артилерійське спорядження, новітня зброя. У радянський час на за­воді було налагоджено виробництво точних оптичних приладів. Кілька споруд входило до складу Київської фортеці. У казармах військо­вих кантоністів (№ 45; див. ст. 207.3.7) з 1865 містилося Київське піхотне юн­керське училище, перетворене 1914 на Перше Київське Костянтинівське вій­ськове училище, вихованцями й викла­дачами якого були відомі діячі, зокре­ма військові міністри УНР О. Галкін, В. Сальський, українські воєначальни­ки доби визвольних змагань 1917–21 О. Бурківський, А. Вовк, В. Кущ, В. Янченко, командувач білогвардійської До­бровольчої армії А. Денікін та ін. У ка­зармах жандармського полку (№ 22) дислокувалися інженерні частини. Звідси розпочалася збройна демонст­рація 18 листопада 1905 під керівниц­твом підпоручика Б. Жаданівського, до якої приєдналися робітники заводу «Арсенал». Не збереглися казарми 5-го понтонного батальйону (№ 44), солдати якого також брали участь у повстанні 1905, і 4-го важкого артилерійського батальйону (№ 26). У будинку № 7 на поч. 20 ст. містилося Києво-Печерське військове зібрання, у № 16 – Товари­ство взаємодопомоги офіцерів КВО, в яких об'єдналися відомі військові діячі (обидва будинки знесено). На поч. 20 ст. вулиця стала одним із центрів революційних подій у Києві. Повстання солдатів у листопаді 1905 – одне з перших у царській армії під час революції 1905–07. Рішення про збройний виступ прийнято на нараді представників військових частин і військових організацій РСДРП 17 лис­топада 1905 у будинку № 31 (втраче­ний). Керівник повстання –- підпору­чик Б. Жаданівський проживав у будинку № 5. Робітники заводу «Арсе­нал» та солдати збільшовичених вій­ськових частин у жовтні 1917 вели збройну боротьбу проти Тимчасового уряду Росії, у січні 1918 – проти Української Центральної Ради, про що свідчать меморіальні дошки на арсе­нальних виробничих майстернях (№ 2). У вуличних боях їм протистояла гвар­дія УЦР – 1-й Український козацький піший полк ім. гетьмана Б. Хмельниць­кого, що містився 1917–18 в казармах жандармського полку (№ 22). Відомим духовним осередком міста у кін. 19 – на поч. 20 ст. була Введенська жіноча громада, перетворена 1901 на Свято-Введенський жіночий мона­стир. Відновлення у 1990-х рр. церкви Введення до храму Пресвятої Богоро­диці стало віхою у житті мешканців Печерська. Доброчинний характер ма­ла також діяльність Київського місце­вого правління Російського товариства Червоного Хреста (№ 1/ 2), в будинку якого містився Київський відділ Росій­ського військово-історичного товари­ства і Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва, в яких працювали відомі діячі. На вулиці діяло кілька знаних навчаль­них закладів: військове училище {№ 45), корпус якого тепер входить до ком­плексу Військового інституту зв'язку Міністерства оборони України; приват­ний навчальний  заклад   1-го розряду О. Плетньової, перетворений з часом на гімназію (спочатку № 12, 31, після побудови власного комплексу – № 34/2). Серед викладачів цього закладу були історик літератури В. Адріанова-Перетц, учений-хімік, інженер-металург, майбутній міністр торгу і промисло­вості УНР І. Фещенко-Чопівський, до членів опікунської ради  входили арх. 0.   Кобелєв,   інженер,   генерал-майор І. Лільє. У № 4 функціонувало двоклас­не  училище для  дітей   майстрових  і робітників заводу «Арсенал».

На вул. Московській проживали відо­мі діячі вітчизняної історії: в № 5 – історик М. Карачківський, архітектор А. Краусс, підпоручик Б. Жаданів-ський, легендарний льотчик П. Нестеров; у № 27 – військовий льотчик Є. Крутень; у № 30 – генерал-лейте­нант, військовий історик і архівіст Д. Меньшов та його дочка – історик Н. Полонська-Василенко. їхніми гостя­ми було чимало військових, культурно-громадських діячів, вчених. У будинку № 13 (не зберігся) жив арх. В. Моцок; у «Зеленому готелі» в садибі «Судового двору», що належала Києво-Печерській лаврі (не зберігся, тепер на його місці № 30), зупинялися письмен­ники Т. Шевченко, Є. Гребінка, О. Грибоєдов, декабрист А. Муравйов та ін.; у № 31 (зруйнований) на початку сто­ліття містився кінотеатр «Танго», в яко­му під час Української революції влаш­товувалися свята, концерти з метою збирання коштів на національні спра­ви. Зокрема, у вересні 1917 члени УСДРП Печерська і Робітничого про­світницького товариства «Рідний ку­рінь» на користь друкарні «Робітничої газети» поставили спектакль «Наталка Полтавка», в якому брали участь про­відні діячі партії М. Авдієнко, П. Понятенко; у вересні того ж року відбувся спектакль на користь Третьої україн­ської гімназії ім. 1. Стешенка, що від­крилася у приміщенні П'ятої Києво-Печерської гімназії тощо. Будинок культури заводу «Арсенал» (№ 3), заснований у кін. 19 ст., уславив­ся народним самодіяльним театром, у діяльності якого брали участь відомі режисери, актори, композитори А. Бучма, К. Лаптєв, П. Саксаганський, А. Слісаренко, Н. Ужвій та ін. Серед інших сучасних закладів культури – Музей «Культурна спадщина» – філія Му­зею історії міста Києва, відкрита 1999 у відновленому т. зв. Старопечерському будинку кін. 18 – поч. 19 ст. (№ 40-6), де представлено колекції, зібрані діячами української культу­ри – киянами, які за різних обставин емігрували.

Великий історико-культурний потен­ціал вул. Московської обумовлює її зна­чення як комплексної пам'ятки архітек­тури, історії та містобудування [902].

Арсенал завод

Вул. Московська, 2 - 10

Будинок Київського місцевого правління Російського товариства Червоного Хреста 1904

Московська, 1/2

Житловий будинок, поч. 20 ст.

Московська, 15

Київська фортеця – Казарма жандармського полку, 1843 - 47

Московська, 22

Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживав Крутень Є. М.

Московська, 27

Садиба, кін. 19 – поч. 20 ст.

Московська, 29, 29-а, 29-б

Будинок культури заводу «Арсенал» поч. 20 ст.

Московська, 3

Садиба «Судового двору» Києво-Печерської лаври 1897, в якій проживали Меньшов Д. П., Полонська-Василенко Н. Д.

Московська, 30

Прибутковий будинок Свято-Введенського жіночого монастиря, 1914

Московська, 38

Комплекс Свято-Введенських жіночих релігійної громади й монастиря, 19–20 ст.

Московська, 38, 42

Головний будинок Свято-Введенських жіночих релігійної громади й монастиря 1804–79, в якому похована Єгорова М. О.

Московська, 42

Київська фортеця – Казарми військових кантоністів, 1835—39

Московська, 45

Київська фортеця - Вежа № 4, 1833—39

Московська, 47

Особняк 1899, в якому проживали Жаданівський Б. П., Карачківський М. Ф., Краусс А.-Ф. К., Нестеров П. М.

Московська, 5

Житловий будинок працівників «Метробуду», 1954

Московська, 5/2