Александр Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати зі Александром Мюллером — теніистом.
Нобелівська премія з фізики (1987) Карл Олександр Мюллер
нім. Karl Alexander Müller
Народився20 квітня 1927(1927-04-20)[1][2][…] або 1927[4]
Базель, Швейцарія
Помер9 січня 2023(2023-01-09)[5][6][7]
Цюрих, Швейцарія[8]
КраїнаШвейцарія
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materФедеральна вища технічна школа Цюриха
Галузьфізика
ЗакладЦюрихська дослідна лабораторія IBM, Цюрихський університет, Баттельський меморіальний інститут
Аспіранти, докторантиҐеорґ Беднорц
ЧленствоСаксонська академія наук
Національна академія наук США
Польська академія наук
Російська академія наук
Словенська академія наук та мистецтв
Нагороди

IBM Fellowd

 Нобелівська премія з фізики

Robert Wichard Pohl Prized (1987)

медаль Вільгельма Екснера (1987)

премія Фріца Лондонаd (1987)

премія Денні Гайнемана (1987)

Marcel Benoist Prized (1986)

почесний доктор Лейпцизького університетуd

Почесний доктор Зальцбурзького університетуd

Почесний доктор Женевського університетуd

золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (1989)

honorary doctor of the Ruhr University Bochumd

honorary doctor of the Norwegian University of Science and Technologyd

Honorary doctorate from the Technical University of Munichd

Почесний доктор Гентського університетуd

почесний доктор Регенсбурзького університетуd

Премія Джеймса Макгруді за дослідження в галузі нових матеріалів (1988)

Q126416275? (14 грудня 1994)

премія «Єврофізика» (1988)

CMNS: Александр Мюллер у Вікісховищі

Карл Александр Мюллер (нім. Karl Alexander Müller; 20 квітня 1927(19270420), Базель, Швейцарія — 9 січня 2023) — швейцарський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики в 1987 р. спільно з Георгом Беднорцем, «за важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах».

Біографія

[ред. | ред. код]

Мюллер отримав ступінь доктора в 1958 р. в Вищій технічній школі Цюриха. Починаючи з 1963 р. , проводив дослідження з фізиці твердого тіла у дослідницькій лабораторії фірми IBM в Цюриху. Очолював там фізичний відділ і в 1982 р. став членом IBM.

Будучи фахівцем з оксидним керамічним сполукам, Мюллер приступив на початку 1980-х років до пошуків речовин, здатних до надпровідності при більш високих температурах, ніж були досягнуті доти. Найвища відома температура переходу в надпровідний стан дорівнювала в той час 23°К (-250°C). У 1983 р. Мюллер взяв на роботу Беднорца, щоб провести систематичне дослідження різних оксидів на надпровідність. У 1986 р. їм вдалося виявити надпровідність в нещодавно створеному баріє-лантано-мідному оксиді при температурі 35°К (-238 °C). Слідом за їх дослідженнями по всьому світу пішла хвиля експериментів з використанням оксидів і протягом одного року були виявлені речовини, що переходять в надпровідний стан при температурах близько 100°К (-173 °C).

Дослідження, що пішли за роботою Мюллера і Беднорца, показали можливість застосування надпровідності для виробництва і передачі електроенергії, що обіцяє велику економічну вигоду.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://www.swissinfo.ch/ger/alle-news-in-kuerze/physik-nobelpreistraeger-karl-alex-mueller-stirbt-mit-95-jahren/48209386
  6. ↑ https://www.lematin.ch/story/le-prix-nobel-de-physique-1987-karl-alexander-mueller-nest-plus-166985313213
  7. ↑ Find a Grave — 1996.
  8. ↑ https://www.news.uzh.ch/de/articles/news/2023/Alex_M%C3%BCller.html

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александр_Мюллер&oldid=42339561