Артур Вільям Патрик Альберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Вільям Патрик Альберт
Prince Arthur, Duke of Connaught and Strathearn
Артур Вільям Патрик Альберт Prince Arthur, Duke of Connaught and Strathearn
Артур Вільям Патрик Альберт
Prince Arthur, Duke of Connaught and Strathearn
10-й Генерал-губернатор Канади
13 жовтня 1911 — 11 листопада 1916
ПопередникАльберт Генрі Джордж Грей
(англ. Albert Henry George Grey)
НаступникВіктор Кавендиш (англ. Julian Byng, 1st Viscount Byng of Vimy)

Народився1 травня 1850(1850-05-01)
Букінгемський палац, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство
Помер16 січня 1942(1942-01-16) (91 рік)
Багшот-Паркd, Віндлшемd, Суррей-Гітd, Суррей, Англія, Велика Британія
ПохованийКоролівська усипальниця у Фрогморі
Відомий яквійськовослужбовець, політик, аристократ
КраїнаВелика Британія і Сполучене Королівство
Alma materКоролівська військова академія
БатькоАльберт Саксен-Кобург-Готський[1]
МатиВікторія[1]
У шлюбі зЛуїза Маргарита Прусська
ДітиМаргарита Коннаутська[1], Артур Коннаутськийd[1] і Патриція Коннаутська
Релігіяангліканство
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Підпис

А́ртур Ві́льям Па́трик А́льберт (англ. Arthur William Patrick Albert, Prince Arthur, Duke of Connaught and Strathearn; 1 травня 1850(18500501), Букінгемський палац, Лондон — 16 січня 1942, Багшот Парк, Суррей, Англія) — третій син королеви Вікторії та Альберта Саксен-Кобург-Готського, солдат і 10-й Генерал-губернатор Канади після федерації.

Біографія

[ред. | ред. код]

Артур народився 1 травня 1850 року у Букінгемському палаці в Лондон. Він став сьомою дитиною та третім сином в родині правлячої королеви Вікторії та Альберта Саксен-Кобург-Готського. Немовля хрестив архієпископ Кентерберійський Джон Самнер у каплиці палацу. Хрещеними батьками стали принц Вільгельм Прусський, Іда Саксен-Мейнінгенська та старий Артур Веллінгтон, переможець французів при Ватерлоо, на честь якого хлопчик і отримав ім'я.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Освітою Артура, як і старших його братів та сестер, займались приватні вчителі. Вже в ранньому віці принц почав виявляти інтерес до армії. У 16 років він вступив до Королівської військової академії у Вулвічі, яку закінчив у 1868. У чині лейтенанта був зачислений до корпусу інженерних військ наказом від 18 червня.[2]

2 листопада 1868 він перейшов до артилерійського полку, а 2 серпня 1869 — до стрілецької бригади, що носила ім'я його батька. Військова кар'єра принца тривала понад 40 років.

У 1869 він прибув до Канади. Після висадки у Галіфаксі протягом восьми тижнів їздив по країні. У січні 1870 відвідав Вашингтон, де зустрівся з президентом Грантом. У травні брав участь у битві з феніанцями на Еклз Хілі. Супротивник утік, залишивши артилерію. З боку ж королівського війська, за даними Томаса Біча, ніхто не постраждав. Також під час служби в Канаді відвідував різноманітні заходи: був присутнім на відкритті парламента в Оттаві, його часто запрошували на бали та раути. Принц дуже сподобався місцевим жителям. Ірокези Великої ріки в Онтаріо навіть дали індіанське ім'я Кавакудж та оголосили Вождем шостої нації, що надало йому право брати участь у радах племені та голосувати на них. Леді Лізґар, дружина тодішнього генерал-губернатора Джо Янга, в листі до королеви Вікторії зазначала, що канадці, здається, сподіваються колись побачити генерал-губернатором саме її сина.

14 червня 1871 Артур отримав звання полковника, а у 1876 — став лейтенант-полковником.

У 1882 під проводом Гарнета Вулзлі брав участь у придушенні націоналістичного руху в Єгипті. 13 вересня того року у битві при Тель-ель-Кебірі перебував у командирській бригаді. Між 1886 та 1890 служив у Індії.

1 квітня 1893 року став генералом. З 1893 по 1898 командував південним округом Альдершот.

Влітку 1900 помер його старший брат Альфред. Це дало Артуру можливість успадкувати герцогство Саксен-Кобург-Готу, від якої він, проте, відмовився на користь свого шістнадцятирічного племінника Чарльза Едуарда,сина свого покійного брата Леопольда, герцога Олбані, щоб самому продовжувати військову службу.

Із 1900 по 1904 був головнокомандувачем в Ірландії. 26 травня 1902 став фельдмаршалом.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Артур із родиною

У віці 28 років Артур пошлюбив 18-річну прусську принцесу Луїзу Маргариту, внучату племінницю правлячого імператора Німеччини Вільгельма I Гогенцоллерна. Молодят повінчали у каплиці Святого Георгія Віндзорського замку 13 березня 1879.

У них народилося троє дітей:

Нагороди

[ред. | ред. код]

Велика Британія

[ред. | ред. код]

Іноземні

[ред. | ред. код]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
 
Августа Ройсс цу Еберсдорф
 
Август Саксен-Гота-Альтенбурзький
 
Луїза Шарлотта Мекленбург-Шверінська
 
Георг III
 
Шарлота Макленбург-Стрелицька
 
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
 
Августа Ройсс цу Еберсдорф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
Луїза Саксен-Гота-Альтенбурзька
 
 
 
 
 
Едуард Август
 
 
 
 
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альберт Саксен-Кобург-Готський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Королева Вікторія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Артур
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Kindred Britain
  2. «Лондонська газета» від 19 червня 1868 [1] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Bousfield, Arthur; Toffoli, Gary (2010). Home to Canada: Royal Tours 1786—2010. Tonawanda: Dundurn Press. p. 80. ISBN 978-1-55488-800-9. (англ.)
  • Carolly Erickson, La piccola regina, Milano, Oscar Mondadori, 2001, ISBN 88-04-48655-4 (італ.)
  • Артур, принц великобританский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.[2] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]