Віктор Франкль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Франкль
нім. Viktor Emil Frankl
ПсевдонімиGabriel Lion
Народився26 березня 1905(1905-03-26)[1][2][…]
Відень, Австро-Угорщина[1][4]
Помер2 вересня 1997(1997-09-02)[1][2][…] (92 роки)
Відень, Австрія
ПохованняСтаре єврейське кладовище[d]
Країна Австрія
Діяльністьпсихотерапевт, психолог, психіатр, професор, невролог, existential therapist, письменник, хірург, льотчик, викладач університету
Alma materВіденський університет
Галузьпсихіатрія, психологія, неврологія[5] і психотерапія[5]
ЗакладВіденський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[4]
Відомі учніRaymond Ackermand
У шлюбі зTilly Grosserd
Нагороди
CMNS: Віктор Франкль у Вікісховищі

Ві́ктор Емі́ль Франкль (нім. Viktor Emil Frankl; 26 березня 1905, Відень — 2 вересня 1997, Відень) — австрійський психіатр, психотерапевт і філософ єврейського походження, творець так званої Третьої віденської школи психотерапії[6].

В основній праці «Людина в пошуках справжнього сенсу», що була вперше опублікована в 1946 році, викладений його екстремальний досвід виживання в концентраційному таборі. Цей досвід став філософсько-емпіричною основою для створення нового методу екзистенційної психотерапії — логотерапії.

Згідно з логотерапією, рушійною силою людської поведінки є прагнення знайти та реалізувати наявний у зовнішньому світі сенс життя. Одною з ключових, саме людських, властивостей є воля до сенсу. Пригноблення цієї потреби, яку Франкль називав екзистенціальною фрустрацією, є частою причиною психічних та невротичних розладів особистості — ноогенних розладів. Логотерапія покликана допомагати людині зробити життя — своє минуле, сьогодення, майбутнє — осмисленнішим, і цим позбавити його від неврозу, який часто породжується відчуттям нісенітниці.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Франкль — скелелаз. Відкриття музею Франкля, Відень, 2015

Народився 26 березня 1905 року у Відні в родині єврейського походження.

З 1923 року навчався у Віденському університеті (спеціалізація — неврологія та психіатрія, напрямок — депресія та самогубство).

Під час навчання спілкувався із Зигмундом Фрейдом і співпрацював з Альфредом Адлером. Пізніше відійшов від психоаналізу.

У 1933—1937 роках очолював так званий «павільйон самогубців» (нім. Selbstmörderpavillon) у головній Віденській лікарні. Після анексії Австрії нацистською Німеччиною у 1938 році втратив право лікувати «арійських» хворих і мав перейти до Шпиталю Ротшильда (нім. Rothschild-Spital) — єдиної віденської лікарні, де все ще лікували пацієнтів єврейського походження. Там він працював за фахом і навіть робив операції на мозку. Його медичні рекомендації дали змогу врятувати кількох людей від нацистської програми евтаназії хворих.

У грудні 1941 року одружився із Тіллі Гроссер.

25 вересня 1942 року з дружиною та батьками був депортований до концтабору Терезієнштадт. Якийсь час йому дозволялося працювати за фахом. Але 19 жовтня 1944 року був відправлений до Аушвіцу. Його батьків було знищено в Аушвіці, а дружина померла у таборі Берген-Бельзен. Про це він дізнався лише після визволення.

Йому пощастило уникнути газової камери, але на тих, хто вижив, чекали нелюдські умови життя: голод, приниження, важка фізична робота за умов відсутності нормального одягу та харчування, тощо. Крім того, людей тримали в постійному страху й стресі. За таких умов чимало людей здавалися і вмирали. Ті, хто вижив, проходили три стадії психологічної «адаптації». Перейшовши через усе це, спостерігаючи за собою й товаришами, Франкль виробив власну теорію психотерапії — логотерапію.

Я бачив сенс свого життя в тому, щоб допомагати іншим побачити сенс у своєму житті.

— В. Франкль

Психотерапія на практиці. Видання 1947 року

Пізніше він опише цей досвід у книзі «Людина у пошуках справжнього сенсу» (нім. Ein Psycholog erlebt das Konzentrationslager, в англійському перекладі — англ. Man's Search for Meaning: An Introduction to Logotherapy).

З Аушвіца його перевели до концтабору Дахау, де йому вдалося вижити й дочекатися 27 квітня 1945 року, коли табір був звільнений американцями.

Після війни протягом 25 років Франкль очолював неврологічну поліклініку у Відні.

У 1947 році одружився вдруге з Елеонорою Катаріною Швіндт, яка була практикуючою католичкою. Пара поважала релігійні погляди одне одного, вони разом ходили як до церкви, так і до синагоги, святкували Різдво й Хануку. Їхня дочка Габріеле стала дитячим психологом.

У 1948 році захистив докторську дисертацію з філософії на тему «Підсвідомий Бог».

У 1955 році став професором Віденського університету.

У 1970 році, у Сан-Дієго (Каліфорнія) відкрився перший у світі інститут логотерапії. Сьогодні логотерапевтичні товариства є у багатьох країнах світу.

Його книги перекладено на 32 мови світу.

У 2016 році «Клуб сімейного дозвілля» видав українською мовою його книгу В. Франкль. «Людина в пошуках справжнього сенсу» (Man's search for meaning)[7].

Антропологія

[ред. | ред. код]

Людина має бути особистістю, яка стоїть вище за те, що її обмежує і те, що її зумовлює. Людина є настільки людиною, наскільки вона виходить за межі власної природи та стоїть вище власних інстинктів і бажань. Вона може їх контролювати й підкорювати, а не бігти за ними. Людина, на відміну від тварини, має духовну сферу буття, і те, що протистоїть усьому соціальному, тілесному і навіть психічному в людині — ми називаємо духовним. Духовне за означенням є вільним у людині. Духовне в людині те, що завжди можна заперечити. Людина завжди зорієнтована не на себе, а на якусь справу чи на іншу людину в любові до якої вона шукає себе, реалізує своє я. Таким чином, людина може віднайти себе тою мірою, у якій вона втрачає себе і не привертає до себе уваги[8].

Людина завжди була вільною істотою попри обставини. Свобода дає можливість людині бути «нелюдом» або святим. Свобода як атрибут буття — це якраз свобода від чогось, свобода для чогось[8].

Найперше свобода може виявлятися до генів, до обставин (середовища) і до захоплень. Щодо генів, то тут автор не згідний із приказкою «яблуня від яблуні не далеко падає», адже часто близнюки в одній сім'ї можуть жити протилежним життям: один — вбивця, а інший — поліцейський, наприклад. Те саме й обставини — не вони детермінують людину, а людина сама визначає як до них ставитись. Тому в таборах смерті й в катівнях було достатньо випадків як альтруїзму, так і примітивних форм виживання та егоїзму. Проте, очевидно, людина є вільною лише умовно, бо свобода не є тотожною до всемогутності через обмеженість природи[8].

Вразливим місцем антропології Фрейда було вчення про те, що людина найбільше прагне насолод, адже що більше людина їх прагне, то менше вона їх отримує, і навпаки: чим більше людина хоче уникнути страждань і невдоволеності, тим більше вона в це втрапляє. Людина завжди може сказати «ні» своїм інстинктам і примхам[8].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

16 жовтня 1995 року присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Виктор Франкль. Сказать жизни «Да!»: психолог в концлагере. — М.: «Альпина Нон-фикшн», 2009. — С. 239. — ISBN 978-5-91671-031-1
  • Краткий психологический словарь под общей редакцией А. В. Петровского и М. Г. Ярошевского
  • Франкль Віктор Еміль [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. ISBN 978-966-485-156-2


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118534904 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Database of the Terezín Memorial
  5. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Гордон Олпорт в передмові до книги Франкля «Людина у пошуках сенсу»
  7. ↑ В. Франкль. Людина в пошуках справжнього сенсу - Книжковий Клуб. Клуб Сімейного Дозвілля. Книжковий інтернет-магазин. КСД. Книжковий Клуб. Клуб Сімейного Дозвілля. Книжковий інтернет-магазин. КСД. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  8. ↑ а б в г Франкль, Виктор Эмиль. Человек в поисках смысла: [Сборник]: Пер. с англ. и нем. / В. Франкль; Общ. ред. Л. Я. Гозмана, Д. А. Леонтьева; Вступ. ст. Д. А. Леонтьева [с. 5-21]. — М. : Прогресс, 1990. — 366,[1] с.; 22 см — (Б-ка зарубеж. психологии).; ISBN 5-01-001606-0

Посилання

[ред. | ред. код]
Віктор Франкль
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Психологія»
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Віктор Франкль
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Біографії»
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
CMNS: Файли у Вікісховищі?


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Псі, буква грецького алфавіту, символ психології Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віктор_Франкль&oldid=43402986