Збірна Іспанії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іспанія
Емблема Іспанія
Прізвисько Червоні (ісп. La Roja)
Червона фурія (ісп. La Furia Roja)
Асоціація Іспанська королівська
федерація футболу
Тренер Іспанія Луїс де ла Фуенте
Найбільше виступів Серхіо Рамос (180)
Найкращий бомбардир Давід Вілья (59)
Код ФІФА ESP
Місце в рейтингу ФІФА 8 (4 квітня 2024)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Іспанія Іспанія 1:0 Данія Данія
(Антверпен, Бельгія; 28 серпня 1920)
Найбільша перемога
Іспанія Іспанія 13:0 Болгарія Болгарія
(Мадрид, Іспанія; 22 серпня 1933)
Найбільша поразка
Італія Італія 7:1 Іспанія Іспанія
(Амстердам, Нідерланди; 4 червня 1928)
Англія Англія 7:1 Іспанія Іспанія
(Лондон, Англія; 9 грудня 1931)
Чемпіонат світу
Виступів 16 (вперше у 1934)
Найвище досягнення чемпіон (2010)
Чемпіонат Європи
Виступів 12 (вперше у 1964)
Найвище досягнення чемпіон (1964, 2008, 2012, 2024)

Збірна Іспанії з футболу представляє Королівство Іспанія на міжнародних матчах і турнірах з футболу. Керується і контролюється Федерацією футболу Іспанії.

Команда є однією з найсильніших у світі. Її статус підтримується величезною вагою Іспанської футбольної ліги, у якій грають провідні клуби світу. Водночас не найкращим чином на грі збірної позначалося те, що власне іспанським спортсменам дуже важко пробитися в основний склад провідних клубів, а тільки такі гравці мають право виступати в збірній. Протягом довгих десятиліть іспанський футбол перебував у безперервній кризі. Команда, як правило, проходила відбіркові турніри до фінальних стадій чемпіонатів світу та Європи, але на першостях довго не затримувалася і вище 1/4 фіналу не підіймалася. Тому її стали відносити до постійних невдах. Однак збірна Іспанії стала чемпіоном європейського футбольного турніру 2008, не програвши жодного матчу у фінальному раунді чемпіонату.

У липні 2008 року Іспанія досягла першого рядка Рейтингу збірних ФІФА ставши першою командою в історії, яка при цьому жодного разу не виграла Чемпіонат світу з футболу. Але 11 липня 2010 року, обігравши у фіналі чемпіонату світу збірну Нідерландів з рахунком 1:0, збірна Іспанії стала чемпіоном світу. Єдиний гол забив Андрес Іньєста. У фіналі чемпіонату Європи з футболу 2012 року на НСК «Олімпійському» в Києві збірна Іспанії захистила титул чемпіонів Європи й удруге поспіль завоювала Кубок Анрі Делоне, перемігши з рахунком 4:0 збірну Італії.

Історія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Слідуючи моделі Футбольної Асоціації Англії, у 1909 Іспанія створила свою власну організацію — Королівську федерацію футболу Іспанії. Дебют збірної Іспанії відбувся на Олімпійських іграх в Антверпені в 1920, де команда завоювала срібло. Перший домашній міжнародний матч збірна провела в 1921 з Бельгією, перемігши з рахунком 2-0[2]. На чемпіонаті світу 1934 року в Італії команда дійшла до 1/4 фіналу.

1950 — IV місце чемпіонату світу

[ред. | ред. код]

Після Іспанської громадянської війни та Другої світової війни, на Чемпіонаті світу в 1950 році, збірна здобула успішну перемогу у відбірковому та груповому етапах, потрапивши в фінальну групу, поряд з Уругваєм, Бразилією і Швецією. За регламентом проведення 1950, золото отримувала команда, що зайняла перше місце в фінальній групі; срібло і бронзу — відповідно команди посіли друге та третє місце в групі. Тоді збірна Уругваю вдруге виграла золото. Іспанія, поступившись Бразилії (6:1) і Швеції (3:1), і зігравши зі збірною Уругваю внічию (2:2), зайняла 4-е місце в групі[3]. Це було найкращий виступ Іспанії на Чемпіонатах Світу до 2010. Після цього була тривала перерва, і тільки в 1962 збірна знову змогла пройти кваліфікацію на участь в чемпіонаті світу.

1964 — перемога у чемпіонаті Європи

[ред. | ред. код]

Під керівництвом Хосе Вільялонгі команда приймала у себе Чемпіонат Європи, перемігши у фіналі збірну СРСР і вперше отримавши такий значний міжнародний титул.

1976–1988. Епоха Гордільйо

[ред. | ред. код]

Далі до 1978 команді не вдавалося взяти участь у світовому турнірі. На жаль, на груповому етапі все й закінчилося. У 1976 Іспанію обрали місцем проведення чемпіонату світу 1982 року. Збірна не виправдала надій, дійшовши тільки до другого кола змагання. Чемпіонат Європи 1984 року приніс команді титул віцечемпіона, коли Іспанія програла у фіналі господарям і фаворитам турніру — збірної Франції. Взявши участь у світовій першості 1986, Іспанія вдруге дійшла до чвертьфіналу.

1985–1998. Епоха Субісаррети

[ред. | ред. код]

Пройшовши груповий етап Чемпіонату світу 1990 року, збірна зупинилася на 1/8 фіналу. Невдача з виходом на Чемпіонат Європи 1992 року компенсувалася золотою медаллю на Олімпійських іграх у Барселоні. Третій раз Іспанії вдалося дійти до чвертьфіналу чемпіонату світу в 1994 році. Той же результат команда повторила двома роками пізніше на Євро-1996. ЧС-1998 закінчився для Іспанії на груповому етапі.

2008–2012. Золото чемпіонатів Європи та світу

[ред. | ред. код]
Іспанські гравці святкують перемогу на Євро-2012

Справжнім святом для національної команди Іспанії стала перемога на чемпіонаті Європи 2008 року, коли збірна у фіналі обіграла Німеччину з рахунком 1:0. Це стало знаменною досягненням Іспанії після перемоги 1964. У стартовому матчі групового етапу Чемпіонату світу 2010 року проти збірної Швейцарії іспанці сенсаційно поступилися з рахунком 0:1, хоча протягом усієї гри володіли перевагою, завдавши 23 удари по воротах конфедератів. Швейцарія відправила 8 м'ячів, один з яких Ікер Касільяс змушений був діставати із сітки. Після цієї осічки збірна стала грати краще від матчу до матчу і вперше у своїй історії вийшла в фінал Чемпіонату світу, де з рахунком 1:0 обіграла збірну Нідерландів, ставши чемпіоном світу. Гол на 116-й хвилині забив Андрес Іньєста. Оскільки, Нідерланди володіли Неофіційним чемпіонством на той момент, то іспанці виграли і його, але вже 7 вересня того ж року вони втратили цей трофей у товариському матчі зі збірною Аргентини.

На Євро-2012 команда Іспанії стала першою командою світу в ранзі чинного чемпіона світу, зуміла захистити й чемпіонський титул у Європі. 1 липня 2012 року в Києві на Олімпійському у фінальному матчі Євро-2012 іспанці перемогли команду Італії, з найбільшим за всю історію фіналів чемпіонатів Європи, рахунком 4-0. Таким чином Іспанія з 2008 року завоювала всі найважливіші футбольні трофеї.

2014–2022. Спад

[ред. | ред. код]

Збірна легко вийшла на чемпіонат світу 2014 року, де потрапила до «групи смерті» B: до фіналістів минулої світової першості голландців, чилійців, з якими зустрічалася також на чемпіонаті світу в ПАР та австралійців. У стартовому матчі групового етапу чемпіонату проти збірної Нідерландів чинні чемпіони світу та Європи були сенсаційно розгромлені з рахунком 5:1, причому 4 голи у ворота іспанців були забиті в другому таймі всього за 27 хвилин. У другому матчі групового етапу проти збірної Чилі іспанці знову зазнали поразки (цього разу з рахунком 0:2) і достроково склали з себе повноваження чемпіонів світу, остаточно втративши всі шанси на вихід до 1/8 фіналу. Іспанія стала першим в історії чемпіоном світу, який на наступному мундіалі програв обидві перші зустрічі. В останньому груповому матчі іспанці розгромили збірну Австралії з рахунком 3:0 та залишили чемпіонат світу, не вийшовши з групи.

На чемпіонаті Європи 2016 року Іспанія перемогла Чехію (1:0) та Туреччину (3:0), але програла Хорватії (1:2) та посіла друге місце у групі. У 1/8 фіналу «червона фурія» програла збірній Італії (0:2) та вибула з турніру. Головний тренер Вісенте дель Боске пішов у відставку та оголосив про завершення тренерської кар'єри.

Новим головним тренером збірної Іспанії був призначений Хулен Лопетегі, який вивів збірну на чемпіонат світу 2018. Однак незадовго до старту турніру стало відомо, що Лопетегі після закінчення чемпіонату стане головним тренером мадридського «Реала», і 13 червня 2018 року, напередодні старту чемпіонату, Лопетегі був звільнений з посади головного тренера збірної. Очолив команду Фернандо Єрро. Збірна Іспанії вийшла з групи B з першого місця, зігравши внічию з Португалією (3:3), обігравши Іран (1:0) та поділивши очки з Марокко (2:2). Суперником іспанців в 1/8 фіналу стала збірна Росії. Основний та додатковий час закінчилися внічию (1:1), а в серії пенальті футболісти збірної Іспанії Коке та Яго Аспас не реалізували одинадцятиметрові удари. В результаті Іспанія програла серію пенальті та вибула з турніру.

8 липня 2018 року Фернандо Єрро подав у відставку. А 9 липня Федерація футболу Іспанії призначила головним тренером збірної Луїса Енріке, з яким було укладено дворічний контракт. 19 червня 2019 року Луїс Енріке пішов зі збірної «з особистих причин», замість нього головним тренером був призначений його помічник Роберт Морено.

Оговтавшись від сімейної трагедії, 19 листопада Луїс Енріке повернувся на посаду головного тренера національної збірної, яка під його керівництвом кваліфікувалася на Євро 2020. Іспанці зіграли внічию зі Швецією (0:0) та Польщею (1:1), а потім розгромили Словаччину (5:0) і вийшли із групи E з другого місця. У 1/8 фіналу іспанці в драматичному матчі у додатковий час обіграли Хорватію (5:3). У чвертьфіналі іспанці обіграли Швейцарію (1:1) після серії пенальті з рахунком 3:1. У півфіналі піренейці програли майбутнім Чемпіонам Європи — збірній Італії (1:1) в серії пенальті з рахунком 4:2, ставши бронзовим призерами турніру.

На чемпіонаті світу 2022 року збірна Іспанії посіла друге місце у групі F, де також грали збірні Японії (1:2), Німеччини (1:1) та Коста-Ріки (7:0). У 1/8 фіналу іспанці сенсаційно поступилися збірній Марокко (0:0, 0:3 за пенальті). Після цього Луїс Енріке подав у відставку.

2023 – наші часи

[ред. | ред. код]

Під керівництвом нового тренера Луїса де ла Фуенте збірна Іспанії взяла участь у фінальній стадії Ліги націй УЄФА 2022/23, куди вона вийшла з першого місця із групи з Португалією, Швейцарією та Чехією. У півфіналі вони обіграли збірну Італії з рахунком 2:1 та вийшли у фінал, у якому їх суперником стала збірна Хорватії. Основний та додатковий час закінчилися з рахунком 0:0, а в серії пенальті іспанці виявилися сильнішими 5:4. У підсумку піренейці завоювали перший трофей вперше за 11 років. Завдяки успіху в Лізі націй збірна Іспанії напряму кваліфікувалася на Чемпіонат Європи 2024.

Поточний склад

[ред. | ред. код]

Наступні 26 гравців були оголошені у списку збірної для участі у Євро-2024.

Вік гравців наведено на день початку змагання (14 червня 2024 року), дані про кількість матчів і голів — на 17 травня 2024 року.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
23 1ВР Унаї Сімон 11 червня 1997 (27 років)(19970611) 39 0 Іспанія Атлетік (Більбао)
1 1ВР Давід Рая 15 вересня 1995 (29 років)(19950915) 4 0 Англія Арсенал (Лондон)
13 1ВР Алекс Реміро 24 березня 1995 (29 років)(19950324) 1 0 Іспанія Реал Сосьєдад
22 2ЗХ Хесус Навас 21 листопада 1985 (39 років)(19851121) 51 5 Іспанія Севілья
2 2ЗХ Данієль Карвахаль 11 січня 1992 (32 роки)(19920111) 43 0 Іспанія Реал Мадрид
14 2ЗХ Емерік Лапорт 27 травня 1994 (30 років)(19940527) 28 1 Саудівська Аравія Ан-Наср (Ер-Ріяд)
4 2ЗХ Начо 18 січня 1990 (34 роки)(19900118) 24 1 Іспанія Реал Мадрид
3 2ЗХ Робен Ле Норман 11 листопада 1996 (28 років)(19961111) 9 1 Іспанія Реал Сосьєдад
24 2ЗХ Марк Кукурелья 22 липня 1998 (26 років)(19980722) 2 0 Англія Челсі
12 2ЗХ Алехандро Грімальдо 20 вересня 1995 (29 років)(19950920) 2 0 Німеччина Баєр 04
5 2ЗХ Даніель Вівіан 5 липня 1999 (25 років)(19990705) 1 0 Іспанія Атлетік (Більбао)
16 3ПЗ Родрі 22 червня 1996 (28 років)(19960622) 49 3 Англія Манчестер Сіті
8 3ПЗ Фабіан Руїс 3 квітня 1996 (28 років)(19960403) 22 1 Франція Парі Сен-Жермен
6 3ПЗ Мікель Меріно 22 червня 1996 (28 років)(19960622) 20 1 Іспанія Реал Сосьєдад
20 3ПЗ Педрі 25 листопада 2002 (21 рік)(20021125) 18 0 Іспанія Барселона
18 3ПЗ Мартін Субіменді 2 лютого 1999 (25 років)(19990202) 5 0 Іспанія Реал Сосьєдад
15 3ПЗ Алекс Баена 20 липня 2001 (23 роки)(20010720) 2 1 Іспанія Вільярреал
25 3ПЗ Фермін Лопес 11 травня 2003 (21 рік)(20030511) 0 0 Іспанія Барселона
7 4НП Альваро Мората (капітан) 23 жовтня 1992 (32 роки)(19921023) 71 34 Іспанія Атлетіко (Мадрид)
11 4НП Ферран Торрес 29 лютого 2000 (24 роки)(20000229) 40 18 Іспанія Барселона
10 4НП Дані Ольмо 7 травня 1998 (26 років)(19980507) 33 8 Німеччина РБ Лейпциг
21 4НП Мікель Оярсабаль 21 квітня 1997 (27 років)(19970421) 28 7 Іспанія Реал Сосьєдад
17 4НП Ніко Вільямс 12 липня 2002 (22 роки)(20020712) 13 2 Іспанія Атлетік (Більбао)
9 4НП Хоселу 27 березня 1990 (34 роки)(19900327) 10 5 Іспанія Реал Мадрид
19 4НП Ламін Ямаль 13 липня 2007 (17 років)(20070713) 6 2 Іспанія Барселона
26 4НП Айосе Перес 29 липня 1993 (31 рік)(19930729) 0 0 Іспанія Реал Бетіс

Виступи на міжнародних турнірах

[ред. | ред. код]

     Господарі       Переможці       Фіналісти       Третє місце       Четверте місце  

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 не брала участі
Італія 1934 1/4 5 3 1 1 1 4 3
Франція 1938 не допущена
Бразилія 1950 1/2 4 6 3 1 2 10 12
Швейцарія 1954 не кваліфікувалася
Швеція 1958 не кваліфікувалася
Чилі 1962 груповий етап 12 3 1 0 2 2 3
Англія 1966 груповий етап 10 3 1 0 2 4 5
Мексика 1970 не кваліфікувалася
ФРН 1974 не кваліфікувалася
Аргентина 1978 груповий етап 10 3 1 1 1 2 2
Іспанія 1982 раунд 2 12 5 1 2 2 4 5
Мексика 1986 1/4 8 5 3 1 1 11 4
Італія 1990 1/8 14 4 2 1 1 6 4
США 1994 1/4 6 5 2 2 1 10 6
Франція 1998 груповий етап 17 3 1 1 1 8 4
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/4 5 5 3 2 0 10 5
Німеччина 2006 1/8 9 4 3 0 1 9 4
ПАР 2010 чемпіон 1 7 6 0 1 8 2
Бразилія 2014 груповий етап 23 3 1 0 2 4 7
Росія 2018 1/8 10 4 1 3 0 7 6
Катар 2022 1/8 4 1 2 1 9 3
Всього 1 титул 16/22 67 31 17 19 108 75
Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 знята із змагань. Іспанія відмовилась грати у СРСР
Іспанія 1964 чемпіон 1 2 2 0 0 4 2
Італія 1968 не кваліфікувалась
Бельгія 1972 не кваліфікувалась
Югославія 1976 не кваліфікувалась
Італія 1980 груповий етап 7 3 0 1 2 2 4
Франція 1984 фінал 2 5 1 3 1 4 5
ФРН 1988 груповий етап 6 3 1 0 2 3 5
Швеція 1992 не кваліфікувалась
Англія 1996 1/4 6 4 1 3 0 4 3
Бельгія Нідерланди 2000 1/4 5 4 2 0 2 7 7
Португалія 2004 груповий етап 10 3 1 1 1 2 2
Австрія Швейцарія 2008 чемпіон 1 6 5 1 0 12 3
Польща Україна 2012 чемпіон 1 6 4 2 0 12 1
Франція 2016 1/8 10 4 2 0 2 5 4
Європейський Союз 2020 1/2 3-4 6 2 4 0 13 6
Німеччина 2024 чемпіон 1 7 7 0 0 15 4
Усього 3 титули 11/15 46 21 15 10 68 42
Ліга націй УЄФА
Рік Ліга Група І В Н П М+ М- П/П Рей
Португалія 2018—19 A 4 4 2 0 2 12 7 7-e
Італія 2020—21 A 4 6 3 2 1 13 3 2-е
Нідерланди 2022—23 A 2 8 4 3 1 10 6 1-е
Усього 18 9 5 4 35 16

Рекордсмени збірної

[ред. | ред. код]

Станом на 8 червня 2024 року

За кількістю матчів
Гравець М Г Період
1 Серхіо Рамос 180 23 2005–2021
2 Ікер Касільяс 167 -94 2000–2016
3 Серхіо Бускетс 143 2 2009–2022
4 Хаві Ернандес 133 13 2000–2014
5 Андрес Іньєста 131 13 2006–2018
6 Андоні Субісарретта 126 -99 1985–1998
7 Давід Сільва 125 35 2006–2018
8 Хабі Алонсо 114 16 2003–2014
9-10 Фернандо Торрес 110 38 2003–2014
10-10 Сеск Фабрегас 110 15 2006–2016

Форма

[ред. | ред. код]

Різновиди форми збірної Іспанії

1920-21
1921-22
1922-24
1924-31
1931-36
1936-38
1938-45
1945-47
1947-59
1959-81
1981-83
1984-86
1986-89
1990-91
1994-95
1996-97
1998-99
2000-02
2002-04
2004-06
2006-08
2008-09
2009-10
2010-11
2011-12
2012-

Іспанія в рейтингу ФІФА

[ред. | ред. код]

Статистика Збірної Іспанії з футболу в рейтингу: [4]

  • Найбільше досягнення — 1 місце, яке Збірна Іспанії посідала з липня 2008 року по липень 2009, з листопада 2009 по квітень 2010, з липня 2010 по серпень 2011, з вересня 2011 по липень 2014 року.
  • Найгірший показник — 25 місце стався у березні 1998 року.
  • Найбільший стрибок угору — на 16 позицій (з 25 на 9-е місце) стався у квітні 1998 року.
  • Найбільше падіння — на 12 позицій (з 11 на 23-е місце) стався в лютому 1998 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 4 квітня 2024. Процитовано 4 квітня 2024.
  2. Фурія-невдаха [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Іспанія — Історія — Чемпіонат світу з футболу 2010[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 19 грудня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]