Очікує на перевірку

Кристіна Пері Россі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кристіна Пері Россі
Ім'я при народженніісп. Cristina Peri Rossi
Народилася12 листопада 1941(1941-11-12)[1][2][…] (83 роки)
Монтевідео, Уругвай
Країна Уругвай[4]
Діяльністьмовознавиця, поетеса, перекладачка, письменниця-романістка, письменниця, журналістка, активістка
Сфера роботипоезія
Alma materInstituto de Profesores Artigasd
Жанрпоезія[5]
Magnum opusEvohéd
Конфесіяатеїзм[6]
Нагороди
Сайт: cristinaperirossi.es
CMNS: Кристіна Пері Россі у Вікісховищі

Кристіна Перрі Россі (ісп. Cristina Peri Rossi; нар. 12 листопада 1941(19411112), Монтевідео) — уругвайська письменниця, перекладачка, мовознавиця, журналістка та активістка. Єдина жінка-письменниця, пов'язана з Латиноамериканським бумом — рухом, який зазвичай асоціюється з такими авторами, як Габрієль Гарсія Маркес, Маріо Варгас Льйоса та Карлос Фуентес[7].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Донька нащадків італійських емігрантів, батько — робітник, мати — вчителька. Закінчила столичний університет, спочатку вивчала біологію, диплом захищала за фахом «порівняльне літературознавство». Після військового перевороту в 1972 покинула Уругвай, жила в Парижі і Берліні, нині живе в Барселоні, в 1975 отримала іспанське громадянство. В Уругваї її ім'я і твори у період 1973—1985 років були під забороною.

Творчість

[ред. | ред. код]

Книга віршів «Евое!» (1971) викликала скандал через мотиви лесбійського кохання. Для самої письменниці любовна тема — це тема політична, вона невіддільна від проблематики свободи і прав меншості. Найбільшу популярність здобув роман письменниці «Корабель дурнів» (1984). Перекладала Бодлера, Мопассана, Ліспектор та ін. Авторка монографії про Кортасарі, з яким дружила.

Твори

[ред. | ред. код]

Вірші

[ред. | ред. код]
  • Evohé (1971 )
  • Descripción de un naufragio (1974)
  • Diáspora (1976, премія Пальми)
  • Lingüística general (1979)
  • Europa después de la lluvia (1987)
  • Babel bárbara (1991, премія Барселони)
  • Otra vez Eros (1994)
  • Aquella noche (1996)
  • Inmovilidad de los barcos (1997)
  • Poemas de amor y desamor (1998)
  • Las musas inquietantes (1999)
  • Estado de exilio (2003)
  • Mi casa es la escritura (2006)
  • Habitación de hotel (2007)
  • Play Station (2008, Міжнародна поетична премія Фонду Леве)

Новели

[ред. | ред. код]
  • Viviendo (1963)
  • Los museos abandonados (1968)
  • Indicios pánicos (1970)
  • La tarde del dinosaurio (1976)
  • La rebelión de los niños (1980)
  • El museo de los esfuerzos inútiles (1983)
  • Una pasión prohibida (1986)
  • Cosmoagonías (1988)
  • La ciudad de Luzbel y otros relatos (1992)
  • Desastres íntimos (1997)
  • Por fin solos (2004)
  • Cuentos reunidos (2007)
  • Habitaciones privadas (2012)
  • Los amores equivocados (2015)

Романи

[ред. | ред. код]
  • El libro de mis p rimos (1969)
  • La nave de los loc os (1984)
  • Solitario de amor (1988)
  • La última noche de Dostoievski (1992)
  • El amor es una droga dura (1999)
  • Todo lo que no te pude decir (2017)

Есе

[ред. | ред. код]
  • Fantasías eróticas (1990)
  • Acerca de la escritura (1991)
  • Julio Cortázar (2000)
  • Cuando fumar era un placer (2002)
  • Julio Cortázar y Cris (2014)

Визнання

[ред. | ред. код]

Твори письменниці перекладені англійською, французькою, німецькою мовами. У 2003 їй була присуджена Міжнародна поетична премія Рафаеля Альберті. У 2010 Кристіна Пері Россі отримала Міжнародну премію Маріо Варгаса Льйоси за неопубліковану збірку новел «Приватні володіння» (див.: [1] [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Echevarría R. G. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ FemBio database
  4. ↑ Authority file of the National Library of Uruguay
  5. ↑ Premio Internacional de Poesía Fundación Loewe
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20240219133518/https://iehcan.com/wp-content/uploads/2018/02/ART%C3%8DCULO-4-Mercedes-P%C3%A9rez-Rodr%C3%ADguez.pdf — С. 27.
  7. ↑ Cristina Peri Rossi by Carmen Boullosa - BOMB Magazine. bombmagazine.org. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 лютого 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Cristina Peri Rossi, papeles críticos. Montevideo: Librería Linardi y Risso, 1995
  • Rowinsky-Geurts M. Imágen y discurso: estudio de las imágenes en la obra de Cristina Peri Rossi. Montevideo: Ediciones Trilce, 1997.
  • Dejbord PD Cristina Peri Rossi: escritora del exilio. Buenos Aires: Galerna, 1998.
  • Boufis Filou M. Confronting patriarchy: psychoanalytic theory in the prose of Cristina Peri Rossi. New York: P. Lang, 2008

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кристіна_Пері_Россі&oldid=43269168