Абдул-Гамід II

Абдул-Гамід II осман. عبد الحميد ثانی‎
Народження:	21 вересня 1842(1842-09-21)[…] Стамбул, Османська імперія
Смерть:	10 лютого 1918(1918-02-10)[…] (75 років) Палац Бейлербеї, Ускюдар, Стамбул, Османська імперія
Поховання:	Мавзолей Махмуда II
Країна:	Османська імперія
Релігія:	іслам і суфій
Рід:	Османи
Батько:	Абдул-Меджид I
Мати:	Тірімюйган Султан
Шлюб:	Mediha Nazikeda Kadınd, Nurefsun Kadınd, Bedrifelek Kadınd, Бідар-Кадин, Azize Dilpesend Kadınd, Mezidemestan Kadınd, Emsalinur Kadınd, Мюшфіка Кадин-ефенді, Sazkar Hanımd, Peyveste Hanımd, Fatma Pesend Hanımd, Behice Hanımd і Саліха Наджіє Ханим-ефенді
Діти:	Ulviye Sultand, Şehzade Mehmed Selimd, Зекіє-Султан, Найме-Султан, Naile Sultand, Şehzade Mehmed Burhaneddind, Şadiye Sultand, Айше Османоглу, Refia Sultand, Şehzade Abdürrahim Hayrid, Şehzade Mehmed Abidd, Hatice Sultand, Шехзаде Мехмед Абдулкадир, Mehmed Burhameddin, Prince of Turkeyd і Şehzade Ahmed Nurid
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Абдул-Гамід II (1842–1918) — 34-ий султан Османської імперії (1876–1909), запровадив першу Конституцію та парламентаризм. Останній самодержавний глава Османської імперії, яка в його правління піддавалася фрагментації.

Біографія

Отримав блискучу освіту, багато мандрував по Європі, зокрема з батьком і рідним братом.

У грудні 1876 року під впливом так званих «Нових Османів» і пов'язаного з ними Мідхат-паші запровадив конституцію, але незабаром фактично скасував її, встановивши режим, відомий як «зулюм» (насильство, сваволя). В 1909 його усунули від влади молодотурки.

Зовнішня політика Абдул-Гаміда ІІ відображала прогресуючу економічну та військово-політичну слабкість Османської імперії, яка призвела до встановлення міжнародного фінансового контролю над імперією (Муххаремський декрет) та її остаточного перетворення на напівколонію. За Абдул-Гаміда ІІ зріс вплив Німеччини, яка в 1903 році отримала в нього концесію на будівництво Багдадської залізниці.

Під час молодотурецької революції 1908 року Абдул-Гамід ІІ був вимушений відновити конституцію 1876 року. 27 квітня 1909 року молодотурки позбавили його трону за участь в організації контрреволюційного заколоту.

Іноземні оцінки

Особливу ненависть султан викликав у Франції та вірменської громади. Саме це середовище добивалося аби султан асоціювався лише з деспотизмом і переслідування національних громад (вірмен та ін.). Французька та московська дипломатія поширювала чутки, що Абдул-Гамід ІІ був обмеженою та боягузливою людиною, а, мовляв, як дипломата і політика його вирізняла хитрість, підступність і певна спритність.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

• М. С. Бур'ян. Мухарремський декрет 1881 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Абдул-Гамід II // ВУЕ