Врсар
| Врсар хорв. Vrsar, італ. Orsera | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 45°09′ пн. ш. 13°37′ сх. д. / 45.15° пн. ш. 13.61° сх. д. | ||||
| Країна |
 Хорватія | |||
| Регіон | Істрійська жупанія | |||
| Площа | 24 км² | |||
| Населення | 1 771 (2011) | |||
| Агломерація | 2 162 | |||
| Висота НРМ | 54 м | |||
| Географічна зона | Істрія | |||
| Назва мешканців | італ. orseresi | |||
| Часовий пояс | центральноєвропейський час, Центральноєвропейський літній час (Істрійська жупанія) | |||
| Номери автомобілів | PU | |||
| GeoNames | 3187145 | |||
| OSM | r6449310 ·R | |||
| Поштові індекси | 52450 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | www.vrsar.hr | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Врсар Врсар (Хорватія) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Врсар у Вікісховищі | ||||
Врсар (хорв. Vrsar) — хорватське курортне місто, розташоване в західній частині Істрії біля Адріатичного узбережжя. Відоме також під своєю італійською назвою — Орсера (італ. Orsera).
Історія міста сягає своїм корінням в епоху Стародавнього Риму, коли на місці сучасного міста Врсар розташовувалося давньоримське місто Урсарія, і цю назву місто зберігало до Середніх віків. Деякі лінгвісти вважають[джерело?], що ця назва утворилася від слова «ur» (джерело) однією зі стародавніх середземноморських мов. Стародавні моряки, зупинившись на західному узбережжі Істрії, взяли питну воду з джерела і дали цьому місцю ім'я Ursaria. Також прослідковується зв'язок із лат. ursus «ведмідь», що відображено в гербі міста. Врсар за часів Римської імперії являв собою дуже важливий центр виробництва сільськогосподарської та тваринницької продукції (вино, олія, сир, м'ясо …). Розташування поруч з Равенною (на протилежній стороні Адріатичного моря) сприятливо впливало на розвиток торгівлі у Врсарі.
У II—III століттях на Врсар поширюється нова релігія — християнство. Разом із Поречом і Пулою, Врсар у IV столітті став важливим центром раннього християнина.
У другій половині V століття (476) до Західної Римської імперії і Істрії прийшли загарбники — готи. Візантійський імператор Юстиніан I (527—565) здобув перемогу над готами і приєднав Істрію (538) до Східної Римської імперії (Візантії). Візантійською Істрія залишалася до кінця восьмого століття. Історичних даних про Врсар в ранньому середньовіччі було дуже мало. Врсар згадується в деяких документах з VI століття як важливе місце рибної ловлі.
Наприкінці VI і на початку VII століть до візантійської Істрії (від своєї первісної батьківщини, Карпат) прийшли слов'яни. У період між 599 і 611 роками вони взяли і зруйнували місто. Наявність хорватів у Врсарі в раннє середньовіччя підтверджується археологічними знахідками слов'янської кераміки.
Візантійське панування була перервано на короткий час вторгненням лангобардів (751—774). Наприкінці VIII століття (788) Істрія була завойована франками і стала частиною великої держави франкського завойовника Карла Великого.
Франки ввели феодальний лад і феодальне володіння слов'янських селян. З початку IX століття у політичному житті Істрії починають відігравати важливу роль дворяни німецького походження. У зоні між річкою і каналом Мирна Лім розташовувалася Порецька єпархія (заснована у другій половині третього століття). З 983 до 1778 року Врсар перебував під владою Порецького єпископства та був його адміністративним центром.
Західне узбережжя Істрії було місцем зіткнення економічних і політичних інтересів Венеції і патріарха Аквілеї. У тривалій боротьбі Порецькі єпископи були наполегливими, і, таким чином, майже на вісім століть зберегли контроль над цією місцевістю.
В епоху Відродження та бароко інтенсивно експлуатувалися Врсарські кар'єри. Високоякісний камінь був експортований до Венеції на будівництво палаців, церков і мостів. У період з XV до XVII століття Врсар неодноразово потерпав через чуму.
У XVIII столітті двічі (у 1743 і 1744 роках) Врсар відвідав італійський авантюрист і письменник Джакомо Казанова, що він описав у своїх знаменитих мемуарах.
У 2-й половині XVIII століття (1778) венеційський сенат скасував володіння церкви у Врсарі, тому він підпадає під пряме правління венеційського дожа. За конфісковані володіння венеційською владою Порецькій єпархії виплачується відшкодування.
З 1797 до 1805 року Істрія перебувала під владою Австрії. На початку грудня 1805 року Наполеон під Аустерліцем переміг австро-прусську армію, й Істрія стала частиною Франції. Після розгрому Наполеона на європейських полях, 3 1813 до 1918 року вона повернулась під владу Австрії.
До XIX столітті Врсар був маленьким сільським муніципалітетом у районі міста Пореч. У XIX ст. місто почало розширюватися за межі його старих стін, у затоці був побудований причал. На схилах пагорба за старим містом Врсара зводяться нові будинки.
Перша світова війна змінила політичну ситуацію в Істрії. На момент розпаду Австро-Угорської монархії італійська армія окуповує півострів Істрія, і він входить до складу Італії (1918—1943).
Після війни італійці скористалися слабкістю новоствореної Югославії та договором в Рапалло (1920) забезпечили собі законне право на Істрію. Під час італійської окупації хорватам і словенцям в Істрії було дуже важко. Ситуація погіршилася особливо після приходу до влади фашистів на чолі з Беніто Муссоліні (1922). Використання хорватської та словенської мов було суворо заборонено. Існував план насильницького переміщення населення в італійські колонії в Африці.
Друга світова війна привела до радикальних політичних змін на півострова Істрія. У квітні 1941 року Гітлер і Муссоліні вдерлися до Югославії. Хорвати й словенці зі зброєю в руках постали проти італійських фашистів.
Після звільнення почалася довга дипломатична боротьба за Істрію між Югославією та Італією. За Паризьким мирним договором 1947 р. Істрія стала частиною Республіки Хорватія у складі Югославії, а з 1991 року — частиною незалежної Хорватії.
До закінчення Другої світової війни переважну частину населення міста і околиць становили італійці, які покинули Істрію, після того, як вона відійшла Югославії.
З 1960-х роках Врсар перетворився на відомий туристичний центр. Тут один з перших і найважливіших європейських нудистських пляжів.
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 2162 осіб[1]. Населення самого поселення становило 1771 особа[1].
Динаміка чисельності населення громади[2]:
Динаміка чисельності населення центру громади[2]:
Крім поселення Врсар, до громади також входять:
Середня річна температура становить 14,21 °C, середня максимальна — 26,96 °C, а середня мінімальна — 1,09 °C. Середня річна кількість опадів — 804 мм[3][4].
| Клімат поселення | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Середній максимум, °C | 9,92 | 10,22 | 13,23 | 16,88 | 21,82 | 26,05 | 26,96 | 26,67 | 22,17 | 18,04 | 13,24 | 9,84 | |
| Середня температура, °C | 5,49 | 5,80 | 8,80 | 12,47 | 17,42 | 21,65 | 23,97 | 23,68 | 19,18 | 15,05 | 10,23 | 6,85 | |
| Середній мінімум, °C | 1,09 | 1,38 | 4,40 | 8,04 | 13,00 | 17,22 | 20,97 | 20,68 | 16,19 | 12,05 | 7,24 | 3,84 | |
| Норма опадів, мм | 58 | 48 | 56 | 64 | 60 | 69 | 46 | 71 | 79 | 93 | 90 | 70 | |
| Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 2.40 | 2.60 | 2.70 | 2.70 | 2.40 | 2.36 | 2.36 | 2.30 | 2.40 | 2.60 | 2.69 | 2.58 | |
| Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 4456 | 7410 | 10810 | 15414 | 19659 | 21540 | 22703 | 19498 | 14342 | 9107 | 4945 | 3807 | |
| Джерело: [3][4] | |||||||||||||
Крім своїх пляжів, готельних комплексів, кафе і ресторанів, у місті є велика кількість важливих історичних пам'яток, які приваблюють численних туристів до міста. Від Стародавнього Риму в місті залишилися склади, вілли, громадські будівлі й кладовище, які були знайдені під час археологічних досліджень наприкінці 1920-х років. Склади являють собою велику (70 м у довжину) прямокутну будову, що підтверджує той факт, що Урсарія була важливим торговим центром Істрії в давнину. Поблизу гавані були знайдені залишки давньоримського кладовища, з урнами з попелом померлих, і надгробна плита, які відносяться до 2-го століття н. е.
Церква Святої Фоски була побудована в епоху Відродження, про що свідчить її архітектура у стилі ренесансу з деякими бароковими деталями. Головною визначною пам'яткою цієї церкви є картина «Мучеництво Святої Фоски», яка датується XVII століттям.
Середньовічним пам'ятником є також романська базиліка Пресвятої Діви Марії, зведення якої відноситься до XII століття. Вважається, що перша церква на місці сучасної базиліки була побудована в VIII столітті, і до XII вона набула сучасного вигляду. Раніше ця базиліка була відома своїми фресками і картинами на релігійну тематику, які були створені переважно венеційськими майстрами, проте велика частина картин і статуя Діви Марії XIV століття були вкрадені.
- ↑ а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 червня 2018.
- ↑ а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
- Пам'ятки Хорватії [Архівовано 4 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Офіційний сайт м. Опрталь [Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine.](хор.)