Очікує на перевірку

Лапін Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лапін Ігор Олександрович
 Майор[1]
Загальна інформація
Народження28 травня 1969(1969-05-28) (55 років)
смт Іваничі, Волинська область
Alma Materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
ПсевдоЗола
Військова служба
ПриналежністьУкраїна
Рід військ ЗС України
Формування
 «Айдар»
Війни / битвиАнтитерористична операція на Луганщині: Бої за Щастя, Лутугино, Успенку, Георгіївку, Новосвітлівку, Хрящувате
Командування
Рота «Захід»
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя
CMNS: Лапін Ігор Олександрович у Вікісховищі
Народний депутат України Україна
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лапін.

І́гор Олекса́ндрович Ла́пін (28 травня 1969, смт. Іваничі, Волинської обл., УРСР, СРСР) — український юрист, депутат Верховної Ради України VIII скликання, військовик у відставці. В період війни на сході України командував 2-ю штурмовою ротою «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ, сформованої переважно з добровольців Волині. До війни працював адвокатом, був членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 28 травня 1969 року в смт Іваничі, Волинської області (УРСР). У 1986 році закінчив середню школу № 1 м. Ковель. У тому ж році вступив на історичний факультет Луцького педінституту, провчившись рік, пішов служити в армію.

1988—1992 роки — Курганське вище військово-політичне авіаційне училище (КВВПАУ), офіцер з вищою військовою спеціальністю «соціальний педагог», отримав диплом з відзнакою.

У 1992 році склав Військову присягу на вірність народові України.

1992—1996 р. — проходив військову службу у складі аеродромної експлуатаційної роти військового аеродрому (в/ч 42198, м. Луцьк), був заступником командира аеродромної експлуатаційної роти. Отримав військове звання «старший лейтенант». Звільнився в запас «за станом здоров'я».

1993—1997 рр. навчався у Львівському державному університеті ім. Івана Франка (спеціальність — правознавство, отримав кваліфікацію — юрист).

1997—2014 рр. працював адвокатом Волинської обласної колегії адвокатів, член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області.

З грудня 2013 року брав активну участь в Революції Гідності, був рядовим бійцем 12 сотні Самооборони Майдану.

У червні 2014 р. — прийнятий на службу до ЗС України (доброволець).

2017 р. — отримав звання капітан.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

З червня 2014 р. — учасник АТО, обраний бійцями командиром 2-ї штурмової роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» (в/ч ПП В 0624), який підпорядкований ЗСУ. Більш відомий під псевдонімом «Зола», у зв'язку із цим, в подальшому, роту називали «золушки».

За час проведення АТО відзначився як професійний та відповідальний командир. Користується авторитетом у своїх бійців. Під його керівництвом було звільнено 8 населених пунктів в Луганській області, зокрема Щастя, Георгіївка, Лутугине, Успенка, Новосвітлівка та Хрящувате, та інші стратегічно важливі об'єкти.

Штурмовий підрозділ «Золи» брав участь у звільненні Красного Яру, а під час операції зі звільнення Вергунського роз'їзду біля Луганська знищив бійців групи спецпідрозділу по боротьбі з тероризмом РФ «Гюрза» та частину групи підрозділу «Бетмена»[2].

Операція зі звільнення населеного пункту Георгіївка, під керівництвом «Золи» відзначається, як прорив блокади Луганського аеропорту.

Після бою за Хрящувате перебував на лікуванні у військовому госпіталі. Потім повернувся в зону проведення АТО, перебував на Луганській ТЕЦ, брав участь в обороні Щастя.

Після обрання народним депутатом України неодноразово відвідував зону АТО допомагав бійцям, передавав навички та досвід ведення військових операцій.

Капітан Ігор Лапін був на передовій війни з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, брав участь у бойових діях поблизу Гостомельського аеропорту та м. Ірпеня Київської області. Також Лапіна та координатори РОК (Рух опору капітуляції) сформували добровольчий батальйон «Вільна Україна», який відіграв важливу роль у захисті Києва. [3]

У березні 2022 року Ігор Лапін був призначений командиром батальйону спеціального призначення Першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.

На знак визнання його видатних заслуг та відданості Збройним Силам України 6 травня 2022 року Ігорю Лапіну присвоєно військове звання майора.

Батальйон спеціального призначення під керівництвом майора Ігоря Лапіна відіграв важливу роль у бойових діях на сході України, проте бездіяльність майора спричинила втрату десятків бійців і славних воїнів України, а з ними і позицій, котрі тримали ще з 2015 року[4]. Батальйон брав участь в обороні міста Попасна та ряду населених пунктів, зокрема Новозванівка, Троїцького, Ротів, Воздвиженки, Криничного поблизу міста Бахмут.

Однією з причин загибелі Героя України Віталія Дереха та його побратимів могла стати бездіяльність командира їхнього батальйону, народного депутата VIII скликання Ігоря Лапіна. За інформацією, що надійшла, протягом квітня та травня 2024 року Лапін не приділяв належної уваги керівництву своїм підрозділом. Замість цього він частіше з’являвся в ефірах телеканалів і телемарафону, перебуваючи в тилу та займаючись політичною діяльністю. Це підтверджується численними відеоматеріалами, доступними в мережі Інтернет. Є інформація, що поранення Лапіна могло бути використано як привід для його тихого виходу з лав ЗСУ. За словами бійців 1 ОБрСпП ім. Івана Богуна, які вижили в тих боях, сам комбат не був присутній на передових позиціях.отримав важке поранення під час бою восени 2022 року і згодом був звільнений зі Збройних сил України[5].

Громадська та політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2010 році Лапін балотувався на посаду Ковельського міського голови за підтримки «Селянської партії».

З грудня 2013 року перебував на Майдані, був активним учасником революційних подій зими 2013—2014 року, був членом Громадського формування із охорони громадського порядку «Самооборона»[6].

З 14 серпня 2014 року — член Військової Ради Політичної Партії «Народний фронт»[7].

На жовтневих парламентських позачергових виборах у 2014 році балотувався у Верховну Раду України за підтримки «Народного фронту» по одномандатному мажоритарному округу № 22 м. Луцьк.

Безпартійний. Член фракції «Народний Фронт». Член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя. Перший заступник голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації.

Виступає за патріотичне та військове виховання, за створення територіальних оборонних загонів і резервної армії. Відстоює інтереси держави в питаннях приватизації ключових об'єктів. Виступає за визнання Росії державою-агресором та факту війни на території України.

Співавтор таких законопроєктів як: «Про денонсацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки», «Про денонсацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації», «Про внесення змін до Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України“ щодо удосконалення законодавства про тимчасово окуповані території», «Про територіальну оборону України», «Про припинення дипломатичних відносин з Російською Федерацією», тощо.

Оцінки

[ред. | ред. код]

За даними аналітиків ІА "Слово і діло" станом на січень 2019 року, за час перебування на посаді народного депутата VIII скликання ВРУ Ігор Лапін зміг виконати 44 % своїх обіцянок (12), а 6 провалив. До провалених обіцянок належать: голосувати за відставку генерального прокурора Віталія Яреми, не голосувати за незбалансований держбюджет, голосувати за зняття недоторканності з будь-якого депутата (не голосував за Дмитра Колєснікова)[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (26 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[10].
  • Відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За сприяння воєнній розвідці України» І ступеня.
  • Відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За сприяння воєнній розвідці України» ІІ ступеня.
  • Відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Євген Березняк».
  • Нагороджений вогнепальною зброєю від Міністра внутрішніх справ України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [eksnardep-yakiy-voyuje-u-specnazi-otrimav-poranennya-847595.html Екснардеп, який воює у спецназі, отримав поранення]
  2. ↑ Волиняни у складі «Айдару» під Луганськом знищили бійців російського елітного спецназу. 9 серпня 2014 [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.][1] [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Добровольчий підрозділ “Вільна Україна” приступає до захисту столиці (укр.). Процитовано 30 серпня 2024.
  4. ↑ Admin (8 липня 2023). Герой України - Віталій Дерех. Bohunbrigade (укр.). Процитовано 16 жовтня 2024.
  5. ↑ Екснардеп, який воює у спецназі, отримав поранення. ГЛАВКОМ (укр.). 23 травня 2022. Процитовано 30 серпня 2024.
  6. ↑ Самооборонівець буде нардепом: хроніка перемоги. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  7. ↑ Члени Військової ради. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
  8. ↑ Обіцянки країни чудес. Як працює народний депутат Ігор Лапін. Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  9. ↑ Указ Президента України № 957/2014 від 26 грудня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лапін_Ігор_Олександрович&oldid=43698288