Очікує на перевірку

Балицький Євген Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Балицький.
Євген Балицький
Балицький Євген Віталійович
Євген Балицький
Євген Балицький
Балицький у 2022
Губернатор Запорізької області
(російська окупаційна адміністрація)
Нині на посаді
На посаді з9 травня 2022
Народний депутат України
12 грудня 2012 — 29 серпня 2019
Народився10 грудня 1969(1969-12-10) (54 роки)
Мелітополь
Відомий якполітик, сепаратист
ГромадянствоУкраїна Україна → Росія Росія
Національністьукраїнець і росіянин
Alma materТамбовське вище військове авіаційне інженерне училищеd (1991)
Політична партіяПартія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Євген Балицький на сайті Верховної Ради
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів, виборчий округ № 80[1]
фракція ПР[2] 12 грудня 2012 — 3 червня 2014
група За мир та стабільність[2] 2 липня 2014 — 27 листопада 2014
8-го скликання
група Економічний розвиток (депутатська група)

Опозиційний блок (партія) 		27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Ба́лицький Євге́н Віта́лійович (нар. 10 грудня 1969(19691210), Мелітополь, Запорізька область, УРСР) — проросійський сепаратист, колишній політик, ексдепутат[3] Запорізької обласної ради, народний депутат України (2012—2019), колишній член Партії регіонів, представник депутатської групи «За мир та стабільність». Колаборант у російській окупаційній адміністрації під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Мелітополі в родині військового авіатора. У 1987 році закінчив середню школу. У 1991 році закінчив Тамбовське вище військове авіаційне інженерне училище за спеціальністю «льотчик-інженер» 3-го класу. Чотири роки служив у різних авіаційних гарнізонах, а в 1995 році був звільнений в запас з Мелітопольського полку військово-транспортної авіації у військовому званні «капітана».

Балицький та Сергій Вальтер

У 1995—1997 роках був керівником ПП «ОлЖеКа», що займався продажем і гарантійним ремонтом побутової техніки в Мелітополі. У 1996 році «ОлЖеКа» заснувало першу FM-радіостанцію в Мелітополі — «Південний простір».

Освіта

[ред. | ред. код]

1991 р. — Вище військове авіаційне училище льотчиків, звання — лейтенант.

Трудова діяльність

[ред. | ред. код]

Член фракції Опозиційного блоку. Голова підкомітету з питань охорони і раціонального використання надр, водних ресурсів Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Обраний вдруге в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі № 80 (Мелітополь та Мелітопольський район),

Політична діяльність і критика

[ред. | ред. код]

В червні 2013 року поміж 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

Був одним з депутатів, хто голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року[7].

У Верховній раді, 2013

2 липня 2014 р. оголосив про реєстрацію депутатської групи «За мир і стабільність»[8]. Депутати цієї групи 17 вересня 2014 року відвідали засідання Держдуми РФ. Балицького серед них не було, бо він відмовився від запрошення[9].

12 липня 2016 року, попри постійний контроль ЗМІ за порядком голосування, Балицький, окрім себе, прикриваючись піджаком, проголосував ще за двох колег-депутатів, що були відсутні на своїх місцях[10].

14 липня 2016 року показав середній палець журналісту, що знімав його під час голосування у Верховній Раді[11].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей[12].

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їхніх доходів і доходів членів їхніх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[13].

Ірина Геращенко, перший віцеспікер ВРУ, закликала СБУ розслідувати діяльність Балицького, який їздив до тимчасово окупованого Росією Криму[14].

Суспільна діяльність

[ред. | ред. код]

У складі ініціативної групи «Врятуємо Молочний лиман» ініціював розчищення промоїни, що з'єднує Азовське море і Молочний лиман, з метою врятування популяції риб[15][16][17].

На зустрічі з Путіним

Співпраця з російськими окупантами

[ред. | ред. код]

У 2022 році Балицький почав співпрацю з російськими окупантами в Мелітополі. З початком повномасштабної війни Росії проти України Євген Балицький, депутат Запорізької обласної ради від партії «Опозиційний блок», почав співпрацювати з рашистами. Він добровільно надав можливість ретрансляції каналу «Росія-24» на базі свого телеканалу «МТВ-плюс» у Мелітополі. Водночас СБУ підозрює його в тому, що він «стоїть за плечима» інших колаборантів[18].

9 травня тимчасова російська окупаційна адміністрація призначила Балицького «губернатором» Запорізької області[19]. Балицький з весни 2022 року називав себе «начальником військово-цивільної адміністрації» Запорізької області, 8 травня у цьому «статусі» він дав пресконференцію в мелітопольському ДК Шевченка.

5 липня 2022 року повідомив, що одним із перших в області отримав російський паспорт.[20]

Російська окупаційна адміністрація Мелітополя вирішила перейменувати вулицю Дмитра Донцова на честь чекіста Павла Судоплатова. Розпорядження про перейменування вулиць віддав Балицький.[21]

26 вересня 2022 року вступив до партії «Единая Россия»[22].

29 червня 2023 року оголошено вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням Балицького, його заочно засудили до 15 років тюрми[23].

У квітні 2024 року ВАКС вирішив стягнути в дохід держави активи Балицького і його родичів[24].

Санкції

[ред. | ред. код]

За свою позицію в підтримці окупаційної влади Російської Федерації Євген Балицький доданий до списків міжнародних санкцій[25][26].

Розслідування

[ред. | ред. код]

29 червня 2023 року суд визнав Балицького винним за двома статтями ККУ: ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 (Участь в організації та проведенні незаконних референдумів на тимчасово окупованій території, вчинене за попередньою змовою групою осіб) та ч. 2 ст. 110 (Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб) і призначив йому 15 років ув'язнення з конфіскацією майна[27][28] з позбавленням рава обіймати державні посади на 15 років. Балицького було позбавлено депутатських повноважень[29].

У червні 2024 року СБУ заочно оголосила Балицькому у кримінальному провадженні. Балицький створив псевдолегальний механізм боротьби з цивільними, які не підтримували окупаційну владу. 14 липня 2022 року він видав "указ" про відповідальність за правопорушення, що загрожують громадському порядку та безпеці окупаційної влади. Внаслідок цього щонайменше 50 цивільних осіб були примусово переселені з Запорізької області, зокрема в Мелітопольському, Василівському, Пологівському та Бердянському районах[30].

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Наталія Миколаївна, педагог-психолог, директор приватного підприємства «ТРК „ОлЖеКа“»
  • Сини — Олександр (1992) і Сергій (2000)
  • Батько — Віталій Броніславович Балицький (1944). Служив військовим льотчиком. З 1991 року зайнявся приватним бізнесом, брав участь у керівництві ПП «ОлЖеКа», Мелітопольським пивоварним заводом і «АВТОГІДРОАГРЕГАТ», очолював промислово-фінансову групу «Україна — Південь-Схід». Був головою правління мелітопольської організації Народно-демократичної партії України.
  • Мати — Ніна Василівна Балицька (1947)
  • Старший брат — Олег Віталійович Балицький (1966—2013). Як і Євген, закінчив Тамбовське вище військове авіаційне училище. У 1990-ті роки зайнявся приватним бізнесом. Був депутатом Мелітопольської міської ради. Помер у 2013 році.
  • Молодша сестра — Катерина Віталіївна Балицька (1987).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Народний депутат України VII скликання Балицький Євген Віталійович. ВРУ. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 12.10.2014.
  2. ↑ а б Балицький Євген Віталійович — Переходи по фракціях. ВРУ. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 12.10.2014.
  3. ↑ Вирок № 111891367 від 28.06.2023 по справі 333/1390/23. court.opendatabot.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 лютого 2024. Процитовано 20 лютого 2024.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 квітня 2002. Процитовано 9 квітня 2002.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Одномандатний виборчий округ № 80 (Запорізька область). Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2013.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ На сайті ВР вже оприлюднили список всіх, хто голосував руками за авторитарні закони. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  8. ↑ Нардеп Евгений Балицкий: «Наша задача — согласие, мир и независимая Украина». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  9. ↑ Нардеп Евгений Балицкий отверг приглашение Госдумы РФ. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  10. ↑ Євген Балицький та Анатолій Денисенко кнопкодавлять (оновлено). www.chesno.org. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
  11. ↑ NGO Centre UA (14 липня 2016), Кнопкодав Євген Балицький показує середній палець / 14.07.16, архів оригіналу за 3 травня 2017, процитовано 31 липня 2016
  12. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
  13. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 03.03.2019.
  14. ↑ СБУ закликали зайнятися нардепом Балицьким після заяв про Крим в ефірі скандального телеканалу [Архівовано 13 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2018. — 6 вересня. — 10:54.
  15. ↑ Достойно внимания: Народный депутат Украины Евгений Балицкий: «Мы спасём Молочный лиман!». Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 3 березня 2015.
  16. ↑ В Запорожской области «незаконно» спасают лиман. Балицкий пиарится?. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  17. ↑ Евгений Балицкий: «На расчистке и открытии промоины мы не остановимся». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  18. ↑ Що відомо про депутата Євгена Балицького, який співпрацює з окупантами [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.] // Incentre.zp.ua, 2022-03-25
  19. ↑ Окупанти призначили екс-нардепа Балицького "губернатором" Запорізької області. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  20. ↑ Глава ВГА: Запорожская АЭС готова поставлять в Крым четверть вырабатываемой энергии - Интервью ТАСС. TACC. Процитовано 19 червня 2023.
  21. ↑ У Мелітополі назвали вулицю ім’ям чекіста, який вбив Коновальця та допомагав захопити Шухевича - Мелітополь.City. Mltpl.City (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
  22. ↑ Гауляйтер Запорізької області Балицький вступив до партії Путіна. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 19 червня 2023.
  23. ↑ Суд заочно виніс вирок гауляйтеру Запоріжжя Балицькому. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 5 липня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
  24. ↑ Вищий антикорупційний суд конфіскував активи колаборанта Балицького. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 27 квітня 2024.
  25. ↑ Балицький Євген Віталійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  26. ↑ NATO. Балицкий Евгений Витальевич. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  27. ↑ За матеріалами СБУ до 15 років тюрми засуджено гауляйтера Запоріжжя Балицького. 29.06.2023, 16:00. Архів оригіналу за 29 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  28. ↑ Екснардепа Балицького засудили до 15 років тюрми. // Автор: Юлія Фоксі, 29.06.2023, 21:03. Архів оригіналу за 29 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  29. ↑ Депутата-зрадника засуджено до 15 років позбавлення волі та права обіймати посади в органах влади | Запорiзька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 20 лютого 2024. Процитовано 20 лютого 2024.
  30. ↑ Гауляйтеру Балицькому оголосили підозру за депортацію мешканців Запорізької області. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 червня 2024.

Верховна Рада України VIII скликання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балицький_Євген_Віталійович&oldid=43105538